Людкевич Станіслав Пилипович

Визначення і загальна характеристика

ЛЮДКЕ́ВИЧ Станіслав Пилипович (24. 01. 1879, м. Ярослав, нині Польща — 10. 09. 1979, Львів) — композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, громадський діяч. Чоловік З. Штундер. Канд. мистецтво­знавства (1908). Професор (1939). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1964). Народний артист СРСР (1969). Герой Соц. Праці (1979). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1945). Закін. філос. факультет Львів. університету (1901). Композицію вивчав самостійно, 1897–99 консультувався у М. Сол­тиса, слухав лекції у Львів. консерваторії, 1906–08 у Відні навч. композиції в О. Землинського, теорії музики — в університеті в Г. Ґреденера та Г. Адлера, під керівництвом остан. написав і захистив дис. «Два причинки до питання розвитку звукозображальности» (1908), слухав лекції Г. Рімана в Ляйпцизі (Німеччина). Від 1901 працював учителем г-зій у Львові й Перемишлі (нині Польща); від 1905 разом з І. Трушем видавав ж. «Артистичний вісник». Як поет належав до літ. угруповання «Молода муза». Розшифрував і відредагував понад 1500 пісень, записаних на фонограф О. Роздольським, які увійшли до зб. «Галицько-руські народні мелодії» (Л., 1906–07, ч. 1–2). Л. — один з організаторів (1903) і дир. (1910–15) Вищого муз. інституту у Львові (згодом Львів. кон­серваторія, нині Львівська націо­нальна музична академія ім. М. Ли­сенка). Під час 1-ї світової війни 4 р. перебував у полоні. Повернувшись до Львова, продовжив викладати у Вищому муз. інституті. Співпрацював із львів. часописами «Музичний листок» (1925), «Музичний вісник» (1929–34). Співзасн. Союзу укр. профес. музик (1934), від 1936 — голова Музиколог. комісії НТШ. До 1938 постійно виступав як диригент хору «Боян». 1939–73 — проф. і завідувач кафедри історії, теорії музики та композиції Львів. кон­серваторії, водночас 1939–41 — старший науковий співробітник Львів. відділ. Інституту фольк­лору АН УРСР. 1944 — голова Організац. комітету Львів. відділу СКУ. Від 1956 — чл. Укр. респ. правління цієї спілки. Л. — один з найвидатніших укр. композиторів 20 ст., у творчості якого поєднано риси нац. муз. стилю з особливостями європ. пізнього романтизму та модерну. Позиція митця-просвітителя трак­тувалася ним у орган. єдності нац. та європ., і навіть вище — універсального, вселюдського. Л. як перший профес. укр. композитор, музикознавець і педагог Галичини свідомо дотримувався у твор. і культурол. діяльності двох принципів: з одного боку, плекав окремішність, самобутність нац. мистецтва, з іншого, постійно наголошував на не­обхідності актив. взаємодії укр. та ін. європ. шкіл. У його творчості виділяють 3 періоди: ранній (до 1914), зрілий (до 1939), пізній (до 1979). Творив у різних жанрах, віддавав перевагу симф. та хор. і вокал.-оркестр. формам на тексти Т. Шевченка та І. Франка, а також Олександра Олеся, В. Пачовського, П. Карманського і на власні слова, звер­тався здебільшого до суспільно-нац. та фольклорно-звичаєвих тем. Гнучкість стил. трансформацій в індивід. манері Л. відобразила естетику тогочас. композитор. шкіл. Серед осн. творів — симф.-кантата «Кавказ», кантата «Заповіт» на сл. Т. Шевченка, симф. поеми «Каменярі», «Мойсей» на сл. І. Франка, «Рондо юнаків» та ін. Муз. мова його творів вражає модер. прийомами письма, багатоманітністю інтонац. джерел, що сягають розмаїття фольклор. прототипів: епічно-імпровізац., лірич. та жартівливих пісень, нових стиліст. віянь і романт. алюзій. Музикозн. спад­щина Л. — праці з фольклористики, історії укр. музики, теорії, соль­феджіо та муз. педагогіки, крит. розвідки. Основна тематика праць: походження музики, зв’я­зок профес. музики з фольклор. джерелами, поняття нац. мистецтва, взаємозв’язок музики і слова, пед. засади та укр. традиція муз. шкільництва, огляд тогочас. муз. життя і творчості. Серед учнів — Б. Вахнянин, А. Гнатишин, С. Гри­ца, Л. Корній, М. Корчинський, З. Лисько, Р. Придаткевич, М. Ско­рик, Б. Фільц, Г. Цицалюк. Пам’я­ті Л. присвяч. тв. «Романтичні ва­ріації на тему С. Людкевича» для арфи В. Кікти (1976), «Елегія па­м’яті С. Людкевича» для струн. оркестру Є. Станковича (1979), вокал. цикл «Срібні струни» на сл. Олександра Олеся (1969) і фортеп. п’єса «Спомин» із циклу «Музичні присвяти» (1993) Б. Фільц. У Львові функціонує Людкевича С. Меморіальний му­зей, його ім’ям названо Львів. муз. училище, вулиці у Львові та м. Коломия Івано-Фр. обл., засн. муз. премію.

Завантажити статтю