Людмилівка
Визначення і загальна характеристика
ЛЮДМИ́ЛІВКА — селище Братського району Миколаївської області. Підпорядк. Григорів. сільс. раді. Знаходиться між річками бас. Південного Бугу — Мала Корабельна (притока Корабельної; на Зх.) та Комишувата (притока Мертвоводу; на Сх.), побл. межі з Кіровогр. обл., за 25 км від райцентру. На Зх. фактично прилягає до сіл Михайло-Жукове та Григорівка. Площа 1,2 км2. За переписом насел. 2001, проживала 561 особа; станом на 2016 — бл. 500 осіб; переважно українці. Тут зберігся курган 3 тис. до н. е. — 1 тис. (0,5 га; від 2009 — памʼятка археології нац. значення). Історія с-ща починається у 1-й пол. 1910-х рр. з прокладенням залізниці та відкриття станції (діє донині; вокзал — памʼятка архітектури місц. значення). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, наприкінці січня 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Наприкінці 1918 відбувалися бої між більшов. загонами та вояками Армії УНР. На поч. 1930-х рр. ст. Л. (а також Ширівку та Шестаківку; були периферійними, а тому не привертали уваги) Зінов. окруж. відділ ГПУ використовував для вивезення куркулів. Тут розташовувався пересил. пункт № 3, до якого були приписані Бобринец., Брат., Новоукр. і Рівнян. р-ни. Весною 1933 з навколиш. сіл сюди сходилися люди, яким вдалося вижити, та залізницею намагалися виїхати у будь-якому напрямі; багатьом вдалося врятуватися від голодомору на Донбасі. На станцію люди приходили й для того, щоб роздобути харчі; зокрема 18 травня 1933 до неї направилося бл. 150 жінок з наміром повернути зерно, однак їх зупинили. Від поч. серпня 1941 до 17 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У Л. працює великий елеватор. Є фельдшер.-акушер. пункт. На брат. могилі воїнів-визволителів, які загинули під час 2-ї світової війни, встановлено памʼятник.
С. К. Олефір
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
