Людников Іван Ілліч

ЛЮ́ДНИКОВ Іван Ілліч (26. 09(09. 10). 1902, с-ще Крива Коса, нині смт Сєдове Новоазов. р-ну Донец. обл. — 22. 04. 1976, Москва) — військовик. Генерал-полковник (1945). Герой Радянського Союзу (1943). Учасник бойових дій 1918–20 та 2-ї світової війни. Держ. і бойові нагороди СРСР та ін. країн. В армії від 1917. Закін. Одес. піхотну школу (1925), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1938), Вищі академ. курси при Військ. академії Генштабу (1952). Брав участь у Сталінгр., Курській битвах. Відзначився у вересні 1943 як командир 15-го стрілец. корпусу 13-ї армії під час форсування Дніпра побл. м. Чорнобиль, нині Іванків. р-ну Київ. обл. Після війни перебував на команд. посадах, працював у військ.-навч. закладах. Від 1968 — у відставці. Мешкав у Москві. У м. Вітебськ (Білорусь) ім’ям Л. названо проспект, де встановлено мемор. дошку; в м. Волгоград (РФ) на його честь названо траулер-морозильник.

Тв.: Через Большой Хинган. Москва, 1967; Огненный остров. Волгоград, 1971; Сквозь грозы. 2-е изд. Д., 1973; Дорога длиною в жизнь. 2-е изд. Москва, 1985.

Літ.: Командармы: Великая Отечественная. Москва, 2005.

В. О. Сандул

Основні твори

Через Большой Хинган. Москва, 1967; Огненный остров. Волгоград, 1971; Сквозь грозы. 2-е изд. Д., 1973; Дорога длиною в жизнь. 2-е изд. Москва, 1985.