Людство

ЛЮ́ДСТВО — людська спільнота, рід, су­­спільство, сукупність людей (осіб виду людина ро­зумна). З по­гляду семантики, поня­т­тя «Л.» унікальне, оскільки має на увазі не тільки фіз. сукупність індивідів, а й по­стій. і осмислений обмін інформацією між ними, а також вирізне­н­ня влас. «Я» серед собі подібних (аналог. по­значе­н­ня для ін. біол. видів не мають сенсу). Результат діяльності Л. називають культурою. Л. можна також спри­ймати як всіх людей Землі, що пере­бувають на жит­тєвому етапі від народж. до смерті; обʼ­єд­на­н­ня персон, які жили в істор. епоху; індивідів, осіб, громадян, що жи­вуть на Землі у цей час. Л. поділяють на раси, народи (або етноси), соц. і культурні групи. З по­­гляду соціології, Л. — найзагаль­ніша форма людської спільності, пред­ставлена множин­ніс­тю всіх наяв. спільнот і від­носин між ними. Людська соціальність — результат трьох взаємоповʼяз. аспектів істор. еволюції людини: єд­ності антропогенезу, соціогенезу, культурогенезу. Історія вбачає у Л. сукупність усіх ві­домих культур і цивілізацій. Л. разом із первіс. середовищем свого існува­н­ня утворило вторин­не — техноген­не. У результаті воно є біо­соц. синтезом, оскільки детерміноване генет. (такою, що пере­дається біо­логічно спадковістю) і культур. інформацією, набутою з поколі­н­ня у поколі­н­ня. Засвоє­н­ня культур. інформації від­бувається швидше, ніж пере­дача у спадок генетичної. Цим пояснюється зростаюче пришвидше­н­ня сусп. про­гресу, порівняно з біол. ево­люцією, та припине­н­ня видо­­утворе­н­ня серед Л. Ін. його причини: великий інтервал часу при зміні поколінь, від­сутність тривалої і стійкої ізоляції окремих популяцій людини, змішува­н­ня рас та етносів унаслідок їхньої високої геогр. рухливості. Сучасне Л. — певна біол. і соц. єд­ність у расовому, етніч. та культур. різномані­т­тях. Серед антропологів поширені дві концепції походже­н­ня людини ро­зумної та її рас: моноцентризму (нині домінуюча) та поліцентри­зму. Згідно з першою, людина ро­зумна виникла у ре­зультаті однораз. або кількох послідов. мутацій в одному певному місці (напр., у Сх. Африці) та роз­селилася на ін. континентах, набуваючи у процесі при­стосува­н­ня до довкі­л­ля расових від­мін­ностей; з другою — людина ро­зумна зʼявилася неодночасно і в декількох місцях Стародав. світу, тому сучасні расові від­мін­ності успадк. від без­посеред. пращурів людини ро­зумної. Існуючі фрагментарні дані не дають можливості антропологам дійти згоди, тому більшість із них вважає, що становле­н­ня людини ро­зумної було надто складним еволюц. процесом, щоб зводити його до альтернативи моноцентризм або поліцентризм. На від­міну від рас, числен­ні етноси (племена та їхні союзи, народності, нації) становлять не біол., а послідовні у часі істор. стадії спіль­ноти людей, що роз­виваються завдяки притаман. їм солідарності з собі подібними (за способом життя, мови, культури). Еволюція етніч. спільнот перед­бачає їхню інтеграцію і диференціацію. Протягом істор. часу зро­стала тенденція до нормува­н­ня стійких метаетніч. спільнот від конгломерат. імперій Стародав. Сходу до обʼ­єд­наних спіл. культурою держав (згодом вони роз­падалися через внутр. дезінтеграцію і військ. ка­та­строфи). Уявле­н­ня про зли­т­тя всіх націй у гомоген­не Л. з однією мовою утопічне навіть для від­даленого майбутнього. Хоча первісні етапи культур. еволюції людства мали ізольов. характер, це не виключало їхньої взаємодії і широкого вза­ємозапозиче­н­ня племенами тех. досягнень (принаймні, з часів ран­нього неоліту). За всієї своє­рідності локал. і регіон. цивілізацій, які виникли на Землі від 4-го тис. до н. е., культурна ево­люція Л. — універсал. процес, оскільки великі періоди історії (етапи, формації, епохи) ви­значальні для нього загалом. Поряд із прийнятою серед істориків періодизацією (Стародав. світ, Середні віки, Новий час), найрозпо­всюдженішим нині є поділ всесвіт. історії на чотири технол. епохи: збира­н­ня і полюва­н­ня, аграр. (землеробство й тварин­ництво), індустр. і пост­індустр. (див. Інформаційне су­­спільство) су­спільства. Сучасне Л. пере­буває на різних етапах цих епох із пере­важа­н­ням пере­ходу від аграр. су­спільства до індустр. у країнах, що роз­виваються, і від індустр. до постіндустр. — у роз­винутих, при цьому пере­хід су­проводжується демогр. революцією. Від серед. 20 ст. посилилася тенденція до екон., наук.-тех. і культур. інтеграції Л. Нині створ. важливі перед­умови для формува­н­ня заг.-планетар. цивілізації за умо­ви збереже­н­ня гетероген­ності. Усві­домле­н­ня заг.-люд. солідарності почалося у давнину і від­­ображене у заповід­ях універсал. світ. релігій. Не­зважаючи на цивілізац. й світо­глядні протиріч­чя, воно збереглося і роз­вивається донині. Соц. потрясі­н­ня 20 ст. вимагали формува­н­ня заг. по­глядів на невід­ʼємність політ. й екон. прав і свобод людини, рішучого засудже­н­ня расових, реліг., етніч. воєн і злочинів про­ти людяності. Саме дотрима­н­ня цих вимог є гарантією збереже­н­ня Л. як носія соц. і морал. цін­ностей. Водночас наук.-тех. потужність Л. спричинила глобал. про­блеми сучасності. Вона призводить до виснаже­н­ня при­род. ресурсів планети, пере­населе­н­ня, ката­строф. за­бруднен­ня довкі­л­ля і здатна знищити в ядер. та екол. ката­строфах не тільки Л., а й життя на Землі. Однак ці глобал. про­блеми пере­важно техноген. характеру, тому люди можуть їх усунути. Запобіга­н­ня негатив. наслідкам НТП, стихійності та нерівномірності сусп. роз­витку, недалеко­глядності політики дер­жав і поведінки людей потребує мобілізації людського потенціалу, пере­ходу Л. до саморегуляц. поведінки. Подальше збереже­н­ня і роз­виток життя на Землі перед­бачає керов. коево­люцію Л. і довкі­л­ля (створе­н­ня ноо­сфери). Найважливіше під­ґрунтя про­гресив. по­ступу Л. у сучас. умовах — його інтелектуал. потенціал (разом із демогр., територ., сировин., технол. ресурсами), один із вирішал. чин­ників екон. роз­витку — інтелектуал. виробництво, провід­на форма власності — інтелектуальна власність. На думку деяких ана­літиків, нині йде процес глобал. інтелектуал. пере­розподілу світу. Він полягає насамперед у жор­сткій конкурентній бороть­бі окремих держав за контроль над інтелектуально обдарованими людьми — потенц. носіями нового знан­ня. Глобал. за впливом фактором цивілізац. руху є людський (гуманітар.) фактор, глибин. зміст якого складають ін­форм., інтелектуал. та ін­новац. ресурси Л.