Людський капітал
Визначення і загальна характеристика
ЛЮДСЬКИ́Й КАПІТА́Л — комплекс сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних характеристик індивідів як економічних субʼєктів. Л. к. сприяє зростанню продуктивності праці, що забезпечує збільшення доходів свого власника і нарощування нац. доходу. Структурно він складається зі знань, навичок, природ. здібностей, стану здоровʼя, володіння економічно значущою інформацією, мотивації до праці, мобільності працівника. Категорія Л. к. тісно повʼязана з категорією людського потенціалу, оскільки Л. к. охоплює ті можливості й продуктивні індивід. риси із комплексу людського потенціалу, які здатні створювати нову вартість і генерувати прибуток (економічно значущі характеристики індивіда та відповідні потенції). Основи теорії Л. к. сформовано класиками політекономії А. Смітом і В. Петті. Багато відомих економістів 20 ст., зокрема А. Маршалл, Л. Вальрас, Й. Шумпетер, у своїх працях враховували сукупні набуті корисні здібності насел. у структурі капітал. благ. У методологічно цілісну категорію Л. к. виокремився лише в 1960-х рр. у публікаціях Ґ. Беккера, Дж. Мінсера, Т. Шульца. До кін. 20 ст. теорія Л. к. здобула заг. наук. визнання, що засвідчило присудження 1992 Нобелів. премії у галузі економіки Ґ. Беккеру за розроблення та популяризацію ідей Л. к. Серед ін. відомих дослідників Л. к. за кордоном — Е. Денісон, Дж. Кендрік, Х. Боуєн, Л. Туров, М. Блауґ, Дж. Коулман, П. Бурдьє, Р. Капелюшников, Р. Нуреєв; в Україні — Д. Богиня, В. Геєць, О. Грішнова, Т. Заяць, В. Куценко, Е. Лібанова, О. Макарова. Усі складові Л. к. зазвичай розглядають на індивід., мікро- та макрорівнях. На особистіс. рівні — це знання і навички, здобуті індивідом через формал. та неформал. освіту, профес. підготовку, практич. досвід, завдяки чому людина є учасником екон. відносин (Л. к. експлуатують разом із ін. видами особистої власності, що приносить дохід). На мікроекон. рівні Л. к. — сукупна кваліфікація та профес. здібності працівників підприємства, а також результати ефектив. організації праці та розвитку персоналу (доповнює фінанс. і фіз. капітал підприємства); на макроекон. — нац. системи освіти, профес. підготовки та перепідготовки, працевлаштування, лікувал. і превентив. медицини тощо. Остан. рівень містить також сукупність Л. к. підприємств і громадян держави поряд з ін. формами нац. капітал. благ (напр., фінанс., інфраструктур., природ.). Осн. чинником формування і розвитку Л. к. на всіх рівнях виступають інвестиції. На особистіс. рівні їх забезпечують власне індивід і домогосподарство, на мікрорівні — організац.-управлін. апарат підприємства, на макрорівні — держава. Найбільше впливають на формування Л. к. інвестиції в освіту й науку, розвиток інформ. технологій. В умовах зростання екон. ролі інновац. і комунікац. технологій сучас. розвиток Л. к. в Україні позначений актуалізацією безперерв. освіти та самоосвіти як імперативів економіки знань. Цьому сприяє трансформація освіт. простору, який втрачає територ. привʼязку і стає дедалі більше онлайново-цифр. — з новими можливостями для спілкування та обміну інформацією. Сучасні пріоритети у дослідж. Л. к. в Україні вимагають підвищеної уваги до фінанс. та інфраструктур. проблем технол. забезпечення кіберпростору, а також до проблем інформаційної безпеки. Не втрачають актуальності й наук.-практ. аспекти функціонування якіс. та доступ. медицини. Особливо гостро постає проблема вивчення способів поширення ідеології і забезпечення можливостей здорового способу життя та профілактики захворювань.
Літ.: T. Schultz. Investment un Human Capital: The Role of Education and of Research. New York, 1971; G. Becker. Human Capital: Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education. Chicago, 1993; Дятлов С. А. Основы теории человеческого капитала. С.-Петербург, 1994; Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. К., 2001.
В. П. Звонар
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
