Людський потенціал

ЛЮДСЬКИ́Й ПОТЕНЦІА́Л  — сукупність можливостей су­спільства, держави та окремих осіб у сфері використання людських ресурсів і продуктивних людських рис (ділових, соціаль­них, моральних, духовних) для будь-якої суспільно корисної діяльності. У більшості теор. під­ходів його розглядають переважно на цивілізац. та макро­екон. рівнях і трактують як осн. рушійну силу економічного зро­стання. Категорію Л. п., що у ціліс. вигляді сформувалася на­прикінці 1980-х — на поч. 90-х рр., активно використовують в академ. та експерт. дискурсі від кін. 20 ст. як результат еволюції наук. поглядів щодо ролі гуманітар. (нематеріал.) складових нац. ба­гатства (є центр. елементом глобал. концепції людського розвитку). Фундам. основу дослідж. Л. п. заклали П. Друкер, С. Дятлов, К. Колін, Л. Нестеров, Ю. Нетесин, Д. Норт, Н. Римашевська, А. Сен, Е. Тоффлер, Л. Туров. Серед розробників відповід. тематики в Україні — О. Грішнова, А. Ко­лот, Е. Лібанова, О. Макарова, О. Стефанишин, А. Чухно. Історично дослідж. Л. п. передувало вивчення проблематики труд. потенціалу, що характеризує можливу здатність до праці індивіда, підприємства, країни. Порівняно з труд. потенціалом, Л. п. є більш об’єм. поняттям, що описує всю різноманітність продуктив. (не лише труд.) людських рис і пов’язані з ними можливості сусп. розвитку. Структура Л. п.: соціодемогр. потенціал, який охоплює кількісні та якісні характеристики насел. (чисель­ність, тривалість життя, стан здоров’я, вікову та статеву збалансованість, рівень і якість ос­віти); соціоекон. потенціал, що відображає характеристики рівня добробуту і зайнятості насел. (серед. дохід, ступ. соц. нерівності, умови праці, характеристики попиту та пропозиції на ринку праці); діяльніс. потенціал (засвідчує інновац. активність, здатність до творчості та міру її реалізації); соціокультур. потен­ціал (нац. культур. спадок, стійкість культур. традицій, рівень культур. розвитку загалом, ціннісні настанови та особливості менталітету насел.). Велике зна­чення має взаємна узгодженість усіх складових у структурі Л. п., неприйнятність форсов. розвитку одних елементів Л. п. за рахунок інших. Новіт. тенденцією нарощування Л. п. України є фор­мування т. зв пасіонар. сплеску в суспільстві, який проявляється у зростанні громадян. ідентичності та громад. активності насел., поширення настанов самоорганізації, а також у консолідації різних верств, вікових категорій та етніч. груп довкола державниц. ідеї. Зважаючи на це, пріоритетом дослідж. Л. п. та його структури в Україні має стати пошук способів і механізмів використання зазнач. тенденції для виходу з соц.-екон. кризи та недопущення виснаження т. зв. пасіонар. сплеску.

Завантажити статтю