Людський потенціал
ЛЮДСЬКИ́Й ПОТЕНЦІА́Л — сукупність можливостей суспільства, держави та окремих осіб у сфері використання людських ресурсів і продуктивних людських рис (ділових, соціальних, моральних, духовних) для будь-якої суспільно корисної діяльності. У більшості теор. підходів його розглядають переважно на цивілізац. та макроекон. рівнях і трактують як осн. рушійну силу економічного зростання. Категорію Л. п., що у ціліс. вигляді сформувалася наприкінці 1980-х — на поч. 90-х рр., активно використовують в академ. та експерт. дискурсі від кін. 20 ст. як результат еволюції наук. поглядів щодо ролі гуманітар. (нематеріал.) складових нац. багатства (є центр. елементом глобал. концепції людського розвитку). Фундам. основу дослідж. Л. п. заклали П. Друкер, С. Дятлов, К. Колін, Л. Нестеров, Ю. Нетесин, Д. Норт, Н. Римашевська, А. Сен, Е. Тоффлер, Л. Туров. Серед розробників відповід. тематики в Україні — О. Грішнова, А. Колот, Е. Лібанова, О. Макарова, О. Стефанишин, А. Чухно. Історично дослідж. Л. п. передувало вивчення проблематики труд. потенціалу, що характеризує можливу здатність до праці індивіда, підприємства, країни. Порівняно з труд. потенціалом, Л. п. є більш обʼєм. поняттям, що описує всю різноманітність продуктив. (не лише труд.) людських рис і повʼязані з ними можливості сусп. розвитку. Структура Л. п.: соціодемогр. потенціал, який охоплює кількісні та якісні характеристики насел. (чисельність, тривалість життя, стан здоровʼя, вікову та статеву збалансованість, рівень і якість освіти); соціоекон. потенціал, що відображає характеристики рівня добробуту і зайнятості насел. (серед. дохід, ступ. соц. нерівності, умови праці, характеристики попиту та пропозиції на ринку праці); діяльніс. потенціал (засвідчує інновац. активність, здатність до творчості та міру її реалізації); соціокультур. потенціал (нац. культур. спадок, стійкість культур. традицій, рівень культур. розвитку загалом, ціннісні настанови та особливості менталітету насел.). Велике значення має взаємна узгодженість усіх складових у структурі Л. п., неприйнятність форсов. розвитку одних елементів Л. п. за рахунок інших. Новіт. тенденцією нарощування Л. п. України є формування т. зв пасіонар. сплеску в суспільстві, який проявляється у зростанні громадян. ідентичності та громад. активності насел., поширення настанов самоорганізації, а також у консолідації різних верств, вікових категорій та етніч. груп довкола державниц. ідеї. Зважаючи на це, пріоритетом дослідж. Л. п. та його структури в Україні має стати пошук способів і механізмів використання зазнач. тенденції для виходу з соц.-екон. кризи та недопущення виснаження т. зв. пасіонар. сплеску.
Рекомендована література
Завантажити статтю
