Людський розвиток

ЛЮДСЬКИ́Й РО́ЗВИТОК  — міждисциплінарна концепція добробуту, що сформувалася на базі положень теорії людського капіталу. Основоположними вважають А. Сена (1989 запропонував «підхід, заснований на можливостях»), М. уль-Хака, А. Льюїса, К. Гріффіна, Дж. Найта. У центрі уваги Л. р. — людина, її можливості та свобода вибору. Його визначають як процес розширення людських можливостей, забезпечений політ. свободою, правами людини, сусп. повагою до особистості, здоровим довкіллям. На всіх рівнях розвитку гол. аспектами Л. р. є можливість прожити тривале та здорове життя, отримати знання та мати доступ до ресурсів, необхід. для гідного рівня добробуту. Матеріал. добробут розглядають не як кінц. мету, а як одну зі складових розвитку, засіб розширення можливостей людей у галузях зайнятості, сусп. діяльності, освіти, охорони здоров’я, дозвілля, культури, умов проживання тощо. Визначал. положення Л. р.: людям не потрібен нескінченно високий дохід для забезпечення гідного рівня життя; вищі доходи загалом сприяють розширенню людського вибору, але цей вплив послаблюється зі зростанням доходу. Інституц. рамки дослідж. Л. р. сформов. під егідою ООН. Від 1990 спец. підрозділ Програми розвитку ООН готує щорічні «Доповіді про люд­ський розвиток», де вміщує між­нар. зіставлення індексів людського розвитку (ІЛР) і розглядає конкретні проблеми розвитку. Методика розрахунку ІЛР ґрунтується на наборі показників, що відображають ключові можливості Л. р.: прожити здорове та довге життя; отримати та розширювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень жит­тя. Показники періодично переглядають і вдосконалюють, зокрема в остан. «Доповіді…» використано такі індикатори: показник довголіття — очікувана тривалість життя при народж., показники освіченості — середня та очікувана тривалість навч., показник матеріал. добробуту — валовий нац. продукт на душу населення. За роки підготовки «Доповідей…» запропоновано додатк. індекси вимірювання Л. р.: скоригований із врахуванням нерівності, багатовимір. бід­ності, ґендер. нерівності, ґендер. розвитку. Щороку експерти Про­грами розвитку ООН за ІЛР і додатк. індексами виокремлюють групи країн з дуже високим, високим, середнім та низь­ким рівнями Л. р. Україна першою з держав Центр. і Сх. Європи 1995 розпочала підготовку нац. звітів із Л. р. Серед дослідників цієї проблематики — О. Власюк, О. Грішнова, Е. Лібанова, О. Макарова, О. Но­викова, С. Пирожков, А. Ревенко, У. Садова. 2000 під керівництвом Е. Лібанової розроблено Нац. методику оцінювання Л. р., затв. постановою спіл. засідання Пре­зидії НАНУ та Держ. комітету статистики України. Відтоді Держ. статист. служба проводить щоріч. розрахунок показників Л. р. регіонів України та публікує їх у бюл. «Регіональний людський розвиток». Від 2003 науковці Інституту демографії та соц. дослідж. НАНУ (Київ) готують наук.-аналіт. доповіді «Людський розвиток в Україні», де наводять оцін­ку динаміки показників і аналізують різні аспекти Л. р. 2012 запропоновано оновлену Методику вимірювання регіон. Л. р., що складається з декількох бло­ків показників: відтворення насел., соц. становище, комфорт­не життя, добробут, гідна праця, освіта.

Завантажити статтю