ЛЮДСЬКІ́ РЕСУ́РСИ — сукупність людей з їхніми фізичними і ро­зумовими здібностями та від­повід­ним трудовим потенціалом (як фактор економічного роз­витку). Л. р. від­ображають гол. багатство будь-якого су­спільства, процвіта­н­ня якого мож­ливе при створен­ні умов для від­творе­н­ня, роз­витку та викори­ста­н­ня цього ресурсу з урахува­н­ням інтересів кожної людини. Саме людина ви­ступає у ролі найцін­нішого, невід­новлюв. ресурсу, що є єд­ністю 3-х компонентів: труд. функції, введе­н­ня в систему соц. звʼязків, володі­н­ня унікал. профес.-особис­тіс. якостями, що дають змогу продуктивно використовувати усі ін. наявні в організації вироб. ресурси. В узагальненому плані Л. р. можна трактувати як певний набір якостей, що дає змогу здобувати жит­тєві блага та заво­йовувати соц. позиції. Поява терміна «Л. р.» повʼязана із роз­витком теорії людського капіталу і за­провадже­н­ням цін­ніс. під­ходу до людини-працівника. Водночас за­провадже­н­ня у наук. обіг цього терміна також об­умовлене необхідністю допов­не­н­ня пере­ліку наук. категорій поня­т­тями «трудові ресурси», «кадри», «персонал». Історія похо­дже­н­ня терміна «Л. р.» донині є неодно­значною. Категорію Л. р. практично до кін. 20 ст. найчастіше ототожнювали із катего­рією «трудові ресурси» й трактували як людські запаси (резерви), що є в наявності, з їхніми профес. і фіз. здібностями, при­­знач. для забезпече­н­ня процесів сусп. від­творе­н­ня. У 1970-х — 80-х рр. термін «Л. р.» почали активно використовувати у сис­темі зарубіж. менеджменту вна­слідок пере­осмисле­н­ня ролі людини на виробництві й збагаче­н­ня під­ходу термінами «упр. персоналом» та «упр. людськими ресур­сами». Поряд із традиц. ознаками, притаман. робочій силі, термін «Л. р.» включає здатність до творчості й потенц. можливості для всебіч. роз­витку працівників, заг. культуру і морал. надійність, певний ефект кооперації та самоорганізації, вдосконале­н­ня труд. взаємин, мотивацію та ін. У структурі Л. р. ви­окремлюють дві взаємоповʼязані складові: генет. і соц., специфіку яких необхідно враховувати в науці та практиці управлі­н­ня. Генет. структура Л. р. формується з урахува­н­ням біол. природи людини як особистості та включає фіз. (фізіол.), рац. (інтелектуал.) і емоц. (духов.) потенціали. Соц. структура від­ображає соц. природу людини та включає певні соц.-кваліфікац. групи й категорії працівників, що дає змогу ви­­окремити особл. форму Л. р. як сусп. від­носин — соц. капітал, що має свої специфічні властивості поня­т­тя «Л. р.», тісно по­вʼязані з поня­т­тями «кадровий потенціал», «труд. потенціал», «ін­телектуал. потенціал». Кількісно Л. р. як джерело сукуп. пропозиції праці характеризують такі категорії, як насел., економічно активне насел., труд. ресурси.