Людські ресурси

ЛЮДСЬКІ́ РЕСУ́РСИ  — сукупність людей з їхніми фізичними і розумовими здібностями та відповідним трудовим потенціалом (як фактор економічного розвитку). Л. р. відображають гол. багатство будь-якого суспільства, процвітання якого мож­ливе при створенні умов для відтворення, розвитку та використання цього ресурсу з урахуванням інтересів кожної людини. Саме людина виступає у ролі найціннішого, невідновлюв. ресурсу, що є єдністю 3-х компонентів: труд. функції, введення в систему соц. зв’язків, володіння унікал. профес.-особис­тіс. якостями, що дають змогу продуктивно використовувати усі ін. наявні в організації вироб. ресурси. В узагальненому плані Л. р. можна трактувати як певний набір якостей, що дає змогу здобувати життєві блага та завойовувати соц. позиції. Поява терміна «Л. р.» пов’язана із розвитком теорії людського капіталу і запровадженням цінніс. підходу до людини-працівника. Водночас запровадження у наук. обіг цього терміна також обумовлене необхідністю допов­нення переліку наук. категорій поняттями «трудові ресурси», «кадри», «персонал». Історія похо­дження терміна «Л. р.» донині є неоднозначною. Категорію Л. р. практично до кін. 20 ст. найчастіше ототожнювали із катего­рією «трудові ресурси» й трактували як людські запаси (резерви), що є в наявності, з їхніми профес. і фіз. здібностями, при­знач. для забезпечення процесів сусп. відтворення. У 1970-х — 80-х рр. термін «Л. р.» почали активно використовувати у сис­темі зарубіж. менеджменту вна­слідок переосмислення ролі людини на виробництві й збагачення підходу термінами «упр. персоналом» та «упр. людськими ресур­сами». Поряд із традиц. ознаками, притаман. робочій силі, термін «Л. р.» включає здатність до творчості й потенц. можливості для всебіч. розвитку працівників, заг. культуру і морал. надійність, певний ефект кооперації та самоорганізації, вдосконалення труд. взаємин, мотивацію та ін. У структурі Л. р. виокремлюють дві взаємопов’язані складові: генет. і соц., специфіку яких необхідно враховувати в науці та практиці управління. Генет. структура Л. р. формується з урахуванням біол. природи людини як особистості та включає фіз. (фізіол.), рац. (інтелектуал.) і емоц. (духов.) потенціали. Соц. структура відображає соц. природу людини та включає певні соц.-кваліфікац. групи й категорії працівників, що дає змогу ви­окремити особл. форму Л. р. як сусп. відносин — соц. капітал, що має свої специфічні властивості поняття «Л. р.», тісно по­в’язані з поняттями «кадровий потенціал», «труд. потенціал», «ін­телектуал. потенціал». Кількісно Л. р. як джерело сукуп. пропозиції праці характеризують такі категорії, як насел., економічно активне насел., труд. ресурси.

Рекомендована література

1. Сардак С. Е. Еволюція поглядів на зміст і роль людських ресурсів у суспільному поступі // Актуал. пробл. економіки. 2012. № 12(138).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю