Людяність
Визначення і загальна характеристика
ЛЮ́ДЯНІСТЬ — риса характеру особистості, що означає діяльне співпереживання відносно істот свого та інших видів. Теоретичною основою практики людяності є гуманізм — світоглядна установка, що визначає відношення до будь-якої людини як до унікальної особистості, яка має право на творчу самореалізацію та полегшення страждань, пов’язаних із колізіями людської природи. Людяність виявляється у гуманному ставленні та повазі до людей, вболіванні за їхнє здоров’я і добробут, щирому прагненні допомогти у скрутних ситуаціях. Людяність — практичне втілення гуманізму та його екзистенційна першооснова; найповніше розкривається у системі колективних відносин, в умовах спільної діяльності та безпосереднього спілкування. У різних соціальних групах людяність є однією з найбільш референтних рис.
У метаантропології (один із концептів філософської антропології) людяність трактують як духовність та душевність, що виявилися на рівні вчинків і стосунків; це вираження внутрішньої краси людини. У всіх суспільствах людяність вступає в протиріччя зі справедливістю. Але якщо у відкритому суспільстві це протиріччя вільно розв’язується особистістю, то в тоталітарному здебільшого виникає антагонізм справедливості та людяності в бутті та особистості, а нелегальність свободи у виборі людяності робить нелегальною саму людяність.
У сучасному світі актуальною проблемою людяності стає світоглядна толерантність як повага до своєрідності внутрішнього світу співрозмовника — партнера чи опонента. Саме це дає змогу запобігати злочинам проти людяності на шляху створення консенсусу, що надзвичайно важливо на початку 21 ст.
Рекомендована література
Завантажити статтю
