Людяність
ЛЮ́ДЯНІСТЬ – риса характеру особистості, що означає діяльне співпереживання відносно істот свого та інших видів. Теоретичною основою практики людяності є гуманізм – світоглядна установка, що визначає відношення до будь-якої людини як до унікальної особистості, яка має право на творчу самореалізацію та полегшення страждань, пов’язаних із колізіями людської природи. Людяність виявляється у гуманному ставленні та повазі до людей, вболіванні за їхнє здоров’я і добробут, щирому прагненні допомогти у скрутних ситуаціях. Людяність – практичне втілення гуманізму та його екзистенційна першооснова; найповніше розкривається у системі колективних відносин, в умовах спільної діяльності та безпосереднього спілкування. У різних соціальних групах людяність є однією з найбільш референтних рис.
У метаантропології людяність трактують як духовність та душевність, що виявилися на рівні вчинків і стосунків; це вираження внутрішньої краси людини. У всіх суспільствах людяність вступає в протиріччя зі справедливістю. Але якщо у відкритому суспільстві це протиріччя вільно розв’язується особистістю, то в тоталітарному здебільшого виникає антагонізм справедливості та людяності в бутті та особистості, а нелегальність свободи у виборі людяності робить нелегальною саму людяність.
У сучасному світі актуальною проблемою людяності стає світоглядна толерантність як повага до своєрідності внутрішнього світу співрозмовника – партнера чи опонента. Саме це дає змогу запобігати злочинам проти людяності на шляху створення консенсусу, що надзвичайно важливо на початку 21 ст.
Літ.: Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Пер. с франц. // Сумерки богов. Москва, 1989; Бердяев Н. А. О назначении человека. Москва, 1993; Хайдеггер М. Письмо о гуманизме / Пер. с нем. Москва, 1998; Андрущенко В., Руденко Ю. Характер особистості: гармонія національних і загальнолюдських цінностей // Освіта. 2008. № 47/48; Крылова С. Справедливость и человечность // Этика: путь к красоте отношений. К., 2014; Хамитов Н. Человечность // Филос. антропология: Слов. К., 2014 (співавт.).
Н. В. Хамітов
Рекомендована література
- Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Пер. с франц. // Сумерки богов. Москва, 1989;
- Бердяев Н. А. О назначении человека. Москва, 1993;
- Хайдеггер М. Письмо о гуманизме / Пер. с нем. Москва, 1998;
- Андрущенко В., Руденко Ю. Характер особистості: гармонія національних і загальнолюдських цінностей // Освіта. 2008. № 47/48;
- Крылова С. Справедливость и человечность // Этика: путь к красоте отношений. К., 2014;
- Хамитов Н. Человечность // Филос. антропология: Слов. К., 2014 (співавт.).