Люікс Артур Ґуставович

ЛЮ́ІКС Артур Ґуставович (бл. 1850 — поч. 1914) — архітектор. З походження бельгієць. Прапрадід Г. Вірановського. Працював у 2-й пол. 19 ст. в Одесі. Від 1887 — архітектор Інституту шляхет. дівчат. Застосовував стильові форми неоренесансу, необароко та неоготики. Серед реаліз. проектів — кредитне товариство на вул. Надєждинська (нині Гоголя), № 12 (зараз ресторан-клуб «Ministerium», 1880–81), навч. будівля на розі вул. Базарна, № 17 та Канатна (1880-і рр.), 2 будинки Домкевича на розі вул. Ямська (нині Новосельського) та провулку Інвалідний (нині Лютеранський, 1888), будинок Товариства Сретен. комітету на вул. Старопортофранківська, прибудова до Земського банку на вул. Садова, № 3, будинок Скаржинського (усі — 1891), будинок і флігель Скроцького на вул. Софіївська, будинок Геєзбергена на вул. Княжа (обидва — 1894). Керував будівництвом заводу шампан. вин на Франц. бульварі, № 36 (1898–1900, проект Ш. Бойша). Від 1883 був товаришем (заст.) секр. Одес. відділ. Рос. тех. товариства, від 1889 — головою його архіт. відділу; водночас від 1885 — чл. ради Товариства крас. мистецтв. Неодноразово залучався до складу комісій та журі архіт. конкурсів. 1895 брав активну участь у роботі 2-го з’їзду рос. зодчих, де був обраний головою зібрання та зробив доповідь «О служебном положении городских архитекторов».

Літ.: Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.

В. І. Тимофієнко, Л. І. Саєнко, О. П. Делі