Люлька Архип Михайлович
ЛЮ́ЛЬКА Архип Михайлович (10(23). 03. 1908, с. Саварка Канів. пов. Київ. губ., нині Богуслав. р-ну Київ. обл. — 01. 06. 1984, Москва) — конструктор авіаційних двигунів. Доктор технічних наук (1958), проф (1954), академік АН СРСР (1968). Герой Соц. Праці (1957). Сталін. (1948, 1951) та Ленін. (1976) премії. Державні нагороди СРСР. Після закінчення Київ. політех. інституту (1931) працював у НДІ пром. енергетики та на турбін. заводі (обидва — Харків). 1933–39 — викладач кафедри авіадвигунів Харків. авіац. інституту; від 1939 (з перервою) — на Кіров. заводі у Ленінграді (нині С.-Петербург); 1941–42 — на Челябін. танк. заводі (РФ); від 1943 — нач. лаб. із дослідж. і розробки реактив. двигунів Центр. інституту авіац. машинобудування (Москва); від 1944 — нач. відділу турбореактив. двигунів НДІ-1; від 1946 — гол. конструктор спец. КБ-165 (нині НВО «Сатурн», Наук.-тех. центр КБ якого названо його іменем, Москва); 1950–60 викладав (від 1954 — проф.) у Моск. авіац. інституті. Обґрунтував переваги осьових компресорів над центробіжними; першим запровадив поняття коефіцієнта відновлення тиску повітря у вхідному пристрої силової установки літака з турбореактив. двигуном; розробив метод розрахунку коефіцієнта корис. дії газ. турбіни з урахуванням вихідної швидкості газів; розробив теорію і запропонував метод розрахунку висотно-швидкіс. характеристик турбореактив. двигунів, визначив межі використання таких двигунів за швидкостями; досліджував застосування нових енергет. речовин. Створив конструкцію першого в СРСР двоконтур. турбореактив. двигуна. Розробляв турбореактивні двигуни для надзвук. авіації. Під його керівництвом створ. двигуни РГД-1, ТР-1 (літаки Су-11, Іл-22), АЛ-7 з модифікаціями (винищувачі Су-7, -7Б, -17), АЛ-7Б (стратег. бомбардувальник Ту-98), АЛ-21 (винищувач Су-24), АЛ-29 (макет-аналог косміч. корабля багаторазового використання «Буран»), АЛ-31Ф (винищувачі Су-27, -30), ТС-31М (мотопланери Ан-13). Створив низку турбореактив. двигунів, які використано у літаках П. Сухого, С. Іллюшина, Г. Берієва, А. Туполєва. Разом із М. Гудковим розробив проект штурмовика Гу-ВРД. На гідролітаку з двома модифік. силовими установками АЛ-7ПБ, розробленими Л., встановлено світ. рекорд швидкості для машин такого класу. Модифікації двигунів АЛ-31 використовують не лише в авіації, а й на газоперекачувал. станціях системи «Газпрому» (АЛ-31СТ) та як енергет. силову установку-генератор із частотою обертання ротора у 3000 обертів на хвилину (АЛ-31СТЕ). У Москві його ім’ям названо площу та наук.-тех. центр, на будинку, де він мешкав 1974–84, встановлено мемор. дошку; на 6-му корпусі Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут» відкрито мемор. дошку, у корпусі № 5 теплоенергет. факультету його ім’ям названо навч. аудиторію.
Рекомендована література
- Кузьмина Л. М. Огненное сердце: О создателе первого отечественного турбореактивного двигателя, Герое Социалистического Труда, лауреате Ленинской и Государственных премий, генеральном конструкторе, академике А. М. Люльке. 2-е изд. Москва, 1988;
- Христич В. О. Його ім’я носять реактивні двигуни // Славетні імена Київ. політех. інституту. К., 2003;
- Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Х., 2005;
- Ховрич С. Важка дорога до Архипа Люльки // День. 2011, 7–8 жовт.
Завантажити статтю
Людина 