Люлька Архип Михайлович

ЛЮ́ЛЬКА Архип Михайлович (10(23). 03. 1908, с. Саварка Канів. пов. Київ. губ., нині Богуслав. р-ну Київ. обл. – 01. 06. 1984, Москва) – конструктор авіаційних двигунів. Доктор технічних наук (1958), проф (1954), академік АН СРСР (1968). Герой Соц. Праці (1957). Сталін. (1948, 1951) та Ленін. (1976) пре­мії. Державні нагороди СРСР. Після закінчення Київ. політех. інституту (1931) працював у НДІ пром. енергетики та на турбін. заводі (обидва – Харків). 1933–39 – викладач кафедри авіадвигунів Харків. авіац. інституту; від 1939 (з перервою) – на Кіров. заводі у Ленінграді (нині С.-Петербург); 1941–42 – на Че­лябін. танк. заводі (РФ); від 1943 – нач. лаб. із дослідж. і розробки реактив. двигунів Центр. інституту авіац. машинобудування (Мос­ква); від 1944 – нач. відділу турбореактив. двигунів НДІ-1; від 1946 – гол. конструктор спец. КБ-165 (нині НВО «Сатурн», Наук.-тех. центр КБ якого названо його іменем, Москва); 1950–60 викладав (від 1954 – проф.) у Моск. авіац. інституті. Обґрунтував переваги осьових компресорів над центробіжними; першим запро­вадив поняття коефіцієнта відновлення тиску повітря у вхідному пристрої силової установ­ки літака з турбореактив. двигуном; розробив метод розрахунку коефіцієнта корис. дії газ. турбіни з урахуванням вихідної швид­кості газів; розробив теорію і запропонував метод розрахунку висотно-швидкіс. характеристик турбореактив. двигунів, визначив межі використання таких двигунів за швидкостями; досліджував застосування нових енергет. речовин. Створив конструкцію першого в СРСР двоконтур. турбореактив. двигуна. Розробляв турбореактивні двигуни для надзвук. авіації. Під його керівництвом створ. двигуни РГД-1, ТР-1 (літаки Су-11, Іл-22), АЛ-7 з модифікаціями (винищувачі Су-7, -7Б, -17), АЛ-7Б (стра­тег. бомбардувальник Ту-98), АЛ-21 (винищувач Су-24), АЛ-29 (макет-аналог косміч. корабля багаторазового використання «Буран»), АЛ-31Ф (винищувачі Су-27, -30), ТС-31М (мотопланери Ан-13). Створив низку турбореактив. двигунів, які викорис­тано у літаках П. Сухого, С. Іллюшина, Г. Берієва, А. Туполєва. Разом із М. Гудковим розробив проект штурмовика Гу-ВРД. На гідролітаку з двома модифік. си­ловими установками АЛ-7ПБ, розробленими Л., встановлено світ. рекорд швидкості для машин такого класу. Модифікації двигунів АЛ-31 використовують не лише в авіації, а й на газоперекачувал. станціях системи «Газпрому» (АЛ-31СТ) та як енергет. силову установку-генератор із частотою обертання ротора у 3000 обертів на хвилину (АЛ-31СТЕ). У Москві його ім’ям названо площу та наук.-тех. центр, на будинку, де він мешкав 1974–84, встановлено мемор. дошку; на 6-му корпусі Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут» відкрито мемор. дошку, у корпусі № 5 тепло­енергет. факультету його ім’ям названо навч. аудиторію.

Літ.: Кузьмина Л. М. Огненное серд­це: О создателе первого отечественного турбореактивного двигателя, Герое Социалистического Труда, лауреате Ленинской и Государственных пре­мий, генеральном конструкторе, академике А. М. Люльке. 2-е изд. Москва, 1988; Христич В. О. Його ім’я носять реактивні двигуни // Славетні імена Київ. політех. інституту. К., 2003; Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жу­ковського «Харківський авіаційний інститут». Х., 2005; Ховрич С. Важка дорога до Архипа Люльки // День. 2011, 7–8 жовт.

В. О. Христич, Г. Б. Варламов

Рекомендована література

1. Кузьмина Л. М. Огненное серд­це: О создателе первого отечественного турбореактивного двигателя, Герое Социалистического Труда, лауреате Ленинской и Государственных пре­мий, генеральном конструкторе, академике А. М. Люльке. 2-е изд. Москва, 1988;
   Google Scholar Internet
2. Христич В. О. Його ім’я носять реактивні двигуни // Славетні імена Київ. політех. інституту. К., 2003;
   Google Scholar Internet
3. Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жу­ковського «Харківський авіаційний інститут». Х., 2005;
   Google Scholar Internet
4. Ховрич С. Важка дорога до Архипа Люльки // День. 2011, 7–8 жовт.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю