Люрд

ЛЮРД (Lourdes) — місто та муніципалітет у департаменті Верх­ні Піренеї та регіоні Пів­день-Піренеї (Окситанія) у Франції. Знаходиться у перед­гірʼї Піренеїв, на тер. нац. парку Піренеї (від­крито 1967), на р. Ґав-де-По (притока Адура, бас. Біскай. затоки Атлант. океану), побл. кордону з Іспанією, за 670 км від Парижа, за 135 км від м. Тулуза та за 18 км від м. Тарб (обидва — Окситанія). Площа 36,94 км². Насел. 14 361 особа (2014). У центрі міста, на скелистому мисі, в обрамлен­ні Ґав-де-По роз­таш. Люрд. замок Биу, який походить від рим. періоду (виявлено тогочасні фрагменти скульптур, обітниці жертви та фундаменти), неодноразово пере­будовувався (збереглися стіни 11–12 ст., які посилювали у 13, 14, 17 і 18 ст.) та мав стратег. значе­н­ня побл. входу в Сім долин Ляв­дан у Піренеях. 778 його обложило військо Карла Великого. У 11–12 ст. він був резиденцією графів Бігор, потім — графів Шампані. Від 1360 — у володін­ні Англії, на поч. 15 ст. після 2-х облог повернений Франції. Від 17 до поч. 20 ст. у ньому містилася королів. тюрма, 1921 його пере­творено на Музей мистецтв і нар. традицій Піренеїв (ви­ставлено багато матеріалів з історії альпінізму). Здавна жит. поселе­н­ня, яке виникло побл. замку, за­ймалися виробництвом текс­тилю, обробле­н­ням каменю (тут зокрема видобувають і мармур), свинарством; було багато профес. будівників. 1793 мешкали бл. 2,3 тис., 1831 — 4 тис., 1911 — 8,8 тис., 1931 — 10,6 тис., 1946 — 14 тис., 1968 — 18 тис., 1982 — 17,5 тис., 1990 — 16,4 тис. осіб. Нині Л. — центр катол. паломництва. Щорічно сюди при­їжджають бл. 6 млн туристів і паломників, зокрема й понад 50 тис. інвалідів і осіб, які мають невиліковні хвороби. Л. посідає 3-є м. у світі за від­відува­н­ням католиків після Ватикану та базиліки Діви Марії Ґваделупської у Мексиці й 2-е м. у Франції за від­віду­ва­н­ням туристів після Парижа. 11 лютого 1858 чотирнадцятирічна дівчина Бернадет­та Субіру (Bernadette Soubirous; 07. 01. 1844 — 16. 04. 1879), яка походила із сімʼї мірошника та пралі, збираючи хмиз на околиці Л., пі­ді­йшла до грота у скелі Мес­сабієль (вис. бл. 30 м), де перед нею, за її твердже­н­ням, з нізвідки зʼявилася світла жінка у білому одязі з блакит. поясом. Від­тоді протягом кількох місяців тут їй зʼявлялася ця жінка ще 17 разів. Остан­нє, 18-те зʼявле­н­ня від­булося 16 липня 1858. Під час однієї із зу­стрічей вона не лише посміхнулася, а й сказала Бернадет­ті, що «Я є Непорочне Зача­т­тя». Після тривалих насміхань місц. жит. повірили роз­повід­ям Субіру. Дар Бернадет­ти офіційно ви­знаний після числен. церк. і мед. пере­вірок. Згодом вона стала монахинею у м. Невер (департамент Ньєвр), де через 12 р. і померла, а її нетлін­не тіло знаходиться у скляному гробі в каплиці. 1925 Бернадет­ту від­несено до лику блажен­них, а 1933 Папа Римський Пій Х проголосив її святою. Серед гол. памʼя­­ток — грот у скелі Мес­сабієль та священ­не джерело, яке роз­чистила Бернадет­та, а його вода за 159 р. зцілила бл. 7 тис. хворих (пере­важно жінки; 69 випадків ви­знано Катол. Церквою як чудо). Нині функціонує 6 чол. і 11 жін. купалень. Деякі люди вилікувалися завдяки молитвам про за­ступництво Люрд. Богоматері, хоча самі вони там ніколи не були. Над гротом на скелі — санкт­уарій Божої Матері Люрдської: верх­ня базиліка Непороч. За­ча­т­тя (зведено 1866–71, вміщує 700 осіб), нижня базиліка св. Вервиці (Ро­зарію; 1883–89, на 1500 осіб), між ними — крипта (1863–66) з 3-ма нефами, склепі­н­ням, які під­тримують 28 мармур. колон, і фігурами Пресвятої Богородиці з малим Ісусом Христом, св. апостола Петра та копією базиліки св. апостола Петра у Ватикані; з протилеж. боку Маріїн. площі від­носно нижньої базиліки св. Вервиці — під­земна базиліка св. Папи Римського Пія Х (1956–58, на 25 тис. осіб). На прав­обереж­жі Ґав-де-По, нав­­проти грота — храм св. Бернадет­ти (1988). У центрі міста, на місці старого храму св. апостола Петра, у якому вінчали по­друж­жя Субіру й охрестили Бернадет­ту — храм Святого Серця (1875–1903). Будинок де Болі, в якому 1844–54 мешкала Бернадет­та з батьками, є частиною Музею її родини. Прокладено Хресну дорогу із 14-ма станціями, на яких — скульптурні композиції «Ісуса засуджено до смерті», «Ісус бере свій хрест», «Ісус падає перший раз під хрестом», «Ісус зу­стрічає свою Матір», «Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест», «Вероніка витирає Ісусові облич­чя», «Ісус удруге падає під хрестом», «Ісус просить єрусалимських жінок, щоб плакали над особистими гріхами», «Ісус падає третій раз», «З Ісуса здирають одяг», «Ісуса прибивають до хреста», «Ісус вмирає на хресті», «Ісуса знімають з хреста» та «Ісуса кладуть до гробу». На Маріїн. площі встановлено фігуру Коронованої Богородиці та Бретон. роз­пʼя­т­тя. Є музеї Різдва, Л., воск. фігур, міста у мініатюрі 1858. Від 1928 у Л. працює свічк. завод, який щорічно виготовляє для ритуал. потреб бл. 700 т свічок (їхня особливість у тому, що кожна має вагу від 40 до 70 кг). У Л. прибувають бл. 100 тис. осіб на рік для без­коштов. обслуговува­н­ня інвалідів, паломників і туристів. 1958 започатк. Між­нар. військ. паломництво у Л. (тоді для примире­н­ня приїхало багато франц. і нім. солдатів), у якому щорічно від 1996 беруть участь й укр. військові. 1968 у нижній базиліці св. Вервиці облаштовано капличку в укр. стилі для прочан українців. Її вівтар з образами роз­писали Л. Денисенко, О. Мазурик та М. Дмитерко. 1980 із благослове­н­ня кардинала УГКЦ Йосифа Сліпого та Папи Римського Івана-Павла ІІ на вул. України роз­почато будівництво греко-катол. церкви Успі­н­ня Пресвятої Богородиці. 28 серпня 1982 її освятив єпис­коп УГКЦ М.-І. Любачівський. Нині є єдиним не римо-катол. храмом міста. Укр. церкву спроектував арх. М.-Д. Німців, роз­писи здійснили художники під керівництвом Ю. Новосільського, іконостас виконав П. Хо­­лодний. Церква Успі­н­ня Пресвятої Богородиці зʼ­єд­нана з плебанією, у якій містяться адм. і госп. приміще­н­ня. На її фасаді — мемор. дошка «В памʼять про загиблих за Віру Христову та Волю України». Каплицею та тривалий час церквою опікувався нині покійний о. М.-В. При­йма. Нав­проти храму — укр. готель єпархії св. Володимира Великого УГКЦ у Франції. Загалом у Л. — 278 готелів. У вересні 1991 санкт­уарій Божої Матері Люрдської та греко-катол. церкву Успі­н­ня Пресвятої Богородиці вперше від­відали прочани з України (195 осіб). Деякі священ­ні реліквії з Л. зберігаються в Україні, зокрема й у Львів. музеї історії релігії. 1891 і 1892 у Л. побував письмен­ник Е. Золя, а 1894 ви­йшов його роман «Lour­­des» з антиклерикал. трилогії «Les Trois Villes» («Три міста»). 1943 знято х/ф «Пісня Бернадет­ті» (США, реж. Г. Кінґ, у гол. ролі — Дж. Джонс; 4 амер. премії «Оскар» і 3 амер. премії «Золотий глобус» у 1944; за романом «Das Lied von Bernadett», 1942 чес. й австр. письмен­ника євр. походже­н­ня Ф.-В. Варфеля, який 1940 про­їжджав через Л., утікаючи від нацистів), у 1950-х рр. по­друж­жям укр. акторів та режисерів Дні­прового і Чайки — д/ф «Про­ща українців до Люрду», 2009 — х/ф «Люрд» (Франція, Німеч­чина, Австрія, реж. Дж. Гаузнер; Ґран-Прі та Варшав. премія Варшав. кінофестивалю; Віден. кіно­премія; 2 призи та 2 премії Венеціан. кінофестивалю; усі — 2009; швед. кінонагорода «Золотий жук», 2011).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю