Люстерник Лазар Аронович

Визначення і загальна характеристика

ЛЮСТЕ́РНИК Лазар Аронович (19(31). 12. 1899, м. Здуньська-Воля Каліс., нині Лодзин. воєводства, Польща — 23. 07. 1981, Мос­ква) — ма­тематик. Доктор фізико-математичних наук (1935), професор (1935), член-кореспондент АН СРСР (1946). Сталінcька премія (1946). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1922), де й працював: 1922–24 — науковий спів­робітник, 1927–28 — приват-доцент, 1931–81 — професор кафедри заг. про­блем керува­н­ня, водночас був проф. кафедр функ­ціонал. аналізу (1936–43 — зав.), диференціал. рівнянь та обчислюв. математики. 1924–26 навч. у аспірантурі НДІ математики та механіки Моск. університету, 1930–34 — його дійс. чл.; 1928–30 — проф. Нижньогород. університету; вод­ночас 1934–45 — керівник обчислюв. групи, 1945–48 — за­ступник директора з наукової роботи та завідувач від­ділу на­ближених обчислень Матем. ін­ституту АН СРСР; 1948–55 — зав. однойм. від­ділу Ін­ституту точної механіки та обчислюв. техніки АН СРСР (обидва — Москва). Разом з П. Александровим, А. Кол­могоровим, М. Лаврентьєвим, О. Ля­пуновим, П. Новиковим, П. Урисоном та ін. був учнем М. Лузіна й учасником «Лузітанії». Серед найві­доміших пред­ставників наук. школи Л. — М. Ві­шик, А. Фет (обидва народилися в Україні), В. Треногін, В. Соболєв. Осн. наук. дослідж. при- свячені за­стосуван­ню топол. методів в аналізі, геометрії та варіац. числен­ні в цілому, функціонал. аналізу; обчислюв. математиці та про­грамуван­ню; те­о­рії диференціал. рівнянь і рівнянь матем. фізики. Спільно з Л. Шнірельманом довів гіпотезу Пуанкаре про три геодезичні та побудував повну теорію усіх повʼязаних з нею явищ. У матем. фізиці вперше за­стосував метод скінчених різниць для роз­вʼяза­н­ня задачі Дірихле. До­сліджував власні значе­н­ня ліній. і неліній. диференціал. рівнянь. За­пропонував способи по­краще­н­ня збіжності при роз­вʼя­зуван­ні ліній. систем методами послідов. на­ближень. Працював також у галузі історії математики. Спів­засн. ж. «Успехи математических наук» (1935), в якому на­друковано значну кількість статей укр. математиків. Л. не лише керував одним із перших від­ділів обчислюв. математики в СРСР, а й у 2-й пол. 1940-х рр. брав участь у вироблен­ні пропозицій Президії АН СРСР, що стали основою для створе­н­ня таких кафедр у Моск. університеті та ін. рад. ВНЗах, зокрема й Київ. університеті. Від 1950 під його керівництвом в Ін­ституті точної механіки та обчислюв. техніки АН СРСР функціонував перший по­стій. семінар з про­грамува­н­ня. Автор низки під­ручників і посібників для ВНЗів, серед яких «Основы вариацион­ного исчисления» (Москва; Ленин­град, 1935; спіль­но з М. Лаврентьєвим) та «Эле­менты функционального анализа» (Москва, 1951; 1965; спільно з В. Соболєвим). У спів­авторстві з О. Бермантом під­готував під­ручник з тригонометрії для серед. шкіл, який багаторазово зі змінами та доповненями пере­видавали у Москві («Тригонометрия», 1940; 1947; 1950; 1956; 1957; 1960; 1967) та перед­руковували в ін. рад. республіках (українською мовою ви­йшов 1955 у Києві). Був ініціатором створе­н­ня шкіл. матем. гурт­ків і проведе­н­ня олімпіад з математики для школярів у СРСР. Писав вірші.

Пр.: Топологические методы в вари­ацион­ных задачах. Москва, 1930 (спів­­авт.); Курс вариацион­ного исчисления. Москва; Ленин­град, 1938; 1950 (спів­­авт.); Кратчайшие линии. Вариацион­ные задачи. Москва, 1955; Выпуклые фигуры и много­гран­ники. Москва, 1956; Математический анализ. Диф­ференцирование и интегрирование. Москва, 1961 (спів­­авт.); Математический анализ. Функции, пределы, ряды, цепные дроби. Москва, 1961 (спів­­авт.); Математический анализ. Вычисление эле­ментарных функций. Москва, 1963 (спів­­авт.); Краткий курс функционального анализа. Москва, 1982; С.-Пе­тербург, 2009.

Літ.: Заляпин В. Лазарь Аронович Люстерник: К 100-летию со дня рожд. // Изв. Челябин. науч. центра. 2000. № 2; Тихомиров В. М. Лазарь Аронович Лю­стерник и теория экстремума // Матем. просвещение. 2001. № 5; Його ж. Ла­зарь Аронович Люстерник и его стихи // Там само. 2008. № 12; Боголюбов А. Н. Математики. Механики: Био­­графический справочник. К., 1983.

В. І. Горбачук

Завантажити статтю