Люсьяні Жорж-Антуан-Мішель
ЛЮСЬЯНІ́ Жорж-Антуан-Мішель (Luciani Georges Antoine Michel; 06. 02. 1903, Париж — 1981) — французький славіст, перекладач. Дійсний член НТШ. Від 1923 вивчав слов’ян. мови (рос., чес., сербо-хорват., польс., болгар., укр.) у Нац. школі живих сх. мов і Коледжі де Франс у Парижі, Школі слов’ян. мов у Лондоні, Женев. університеті, Карловому університеті в Празі. 1927 здобув ліценціат, 1949 — докторат зі славістики у Сорбон. університеті (Париж). 1930–38 — кор. франц. ЗМІ в СРСР; ред. часописів «Le Temps» (1938–39), «Le Mondе» (1944–45); від 1945 — проф. слов’ян. мов, літ-р і культур факультету літ-ри та гуманітар. наук Університету Бордо, на якому запровадив вивчення української мови, літ-ри і культури. У праці «Le Livre de la Genèse du peuple ukrainien» («Книга буття українського народу», Париж, 1956) проаналізував діяльність Кирило-Мефодіїв. братства та роль у ній Т. Шевченка (наук. консультант — І. Борщак), подав перекл. уривків із його творів «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» та ін. Написав статтю про укр. літературу для кн. «Histoire gènèrale des literatures» («Загальна історія літератур», т. 2, Париж, 1961), проілюстрував її титул. сторінкою «Кобзаря» (1840) й автопортретом Т. Шевченка (1845). Статтю Л. про Т. Шевченка також вміщено у вид. «Encyclopedia Universalis» («Універсальна енциклопедія», Париж, 1989).
Додаткові відомості
- Основні праці
- La Rentrée de l’URSS dans la politique internationale. 1939; Panslavisme et solidarité slavu au XIXe siècle 2, Les Livres de la genése du peuple ukrainien. 1949; La société des Slaves unis, 1823–1825. 1963; Polonais et Ruthénes (Ukrainiens) de Galicie au congrés slave de Prague (1848). 1973 (усі — Париж).
Завантажити статтю
Людина 