Лютенька

ЛЮТЕ́НЬКА  — село Гадяцького району Полтавської області. Лютен. сільс. раді підпорядк. с. Юр’ївка (Рижий хутір). Знаходиться на р. Лю­тень­ка (за 1,5 км, на околиці, впадає у Псел, бас. Дніпра), за 25 км від райцентру та за 27 км від залізнич. ст. Гадяч. Площа 17,84 км². За переписом насел. 2001, про­живало 3665, станом на 2015 — 3437 осіб. Виявлено поселення черняхів. культури, залишки городища Старе, що відноситься до скіф., ранньослов’ян. періоду. За однією з версій, назва походить від імені отамана Лютого; за ін. — від непрохідності, важкодоступності (лютості) навколиш. земель або від місц. джерела чи річки, в яких була хо­лодна (лютенька) вода. Вперше згадується у писем. джерелах 1634, коли київ. воєвода Лукаш Жолкевський отримав право на заснування низки слобід, зокрема й тут. Від 1643 Л. орендував М. Длуський. 1648–49 та від 1671 — сотенне містечко Гадяц., 1649–60 — Полтав., 1660–71 — Зіньків. полків. 1658 Л. пограбували, а 1659 повністю спалили татар. загони Карач-бея. Тоді значна кількість жит. потрапила у полон і зазнала катувань. 1686 Лю­тен. сотник і Гадяц. полковник М. Борохович збудував у стилі укр. Відродження муровану де­в’ятидільну, хрещату, п’ятибан­ну, холодну Успен. церкву (на поч. 19 ст. із Зх. зведено чотири-, 1887–90 — на її місці дво­ярусну дзвіницю; від 1954 — па­м’ятка архітектури респ. значення; 1974 церква розвалилася через некваліфік. виконання реставрац. робіт, 1983 розібрано дзвіницю). У січні 1709 під час Пн. війни Л. захопили швед. війська. Після ліквідації козац. самоврядування стала власниц. селом. Від 1764 належала гетьма­ну К. Розумовському. Мешканці займалися щетинництвом — обмі­нюванням у ін. селах галантерей. товарів (голок, сережок, ниток, гребінців, гапликів) на щетину, вовну, роги, кінські гриви і хвости. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Гадяц. пов. Полтав. губ. 1859 працювали винокур. і 2 селітряних заводи, щотижня проводили базари, 4 рази на рік — ярмарки; було 749 дво­рів, нараховувалося 6100 жит. 1888 почало діяти держ. лісництво — Лютен. казенна дача. 1900 функціонували школи: 2 церк.-парафіял., міністерська, грамоти; було 1310 дворів, ме­ш­кало 6165 осіб. 1910 проживало 8768 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 створ. волос. більшов. ревком. У травні 1920 спалахнуло антибільшов. повстання під проводом Л. Христового, яке згодом охопило тер. Гадяц., Зіньків., Миргород. та ін. пов. і тривало до серед. липня 1921. Від 1928 до 1970-х рр. у селі видобували торф. 1932 уведено в експлуатацію коноплезавод. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість жертв — бл. 3 тис. осіб), зазнали сталін. репресій. Під час окупації (11 вересня 1941 — 10 вересня 1943) нацисти вивезли на примус. роботи до Німеччини 577 осіб. 27 листопада 1941 за активну підтримку партизан нім. карал. загін розстріляв понад 150 осіб, спалив десятки хат. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 730 жит. села. У рад. період також діяв вишив. цех Великосорочин. ф-ки худож. виробів ім. Н. Крупської. Нині працюють с.-г. підприємство ім. Т. Шевченка (одне з найбільших у Полтав. обл.), Лютен. і Безвіднян. лісництва, мислив. госп-во «Факел», коноплезавод, цегел. завод, 4 підприємства з оброблення деревини. У Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікарня, амбулаторія. Від 2006 село входить до обл. турист. маршруту «По гоголівських місцях Полтавщини». Діє реліг. громада УПЦ МП. Охороняються урочища Каламбетове (володіння лютен. сотника), Ма­кітерка (місце формування загону повсталих селян отамана Л. Христового), Березовий Ріг (місце, де базувалося партизан. з’єднання І. Копьонкіна, в якому перебували секретарі Пол­тав. підпіл. обкому), Засядьківщина (на честь родини Засядьків, яка веде свою історію від Лубен. полковника Якова та його сина Лютен. сотника Лук’яна). Є парк. Встановлено монумент Слави на честь 373-ї Червонопрапор. Миргород. дивізії, меморіал Слави на честь воїнів-односельців, погруддя М. Величая, пам’ятні знаки жертвам голодомору 1932–33, козац. сла­ви. Серед видат. уродженців — військ. діяч, конструктор ракет О. Засядько (19 ст.), конструктор дизел. двигунів О. Скаженик, археолог, етнограф І. Зарецький, економіст І. Попович; поетеса Л. Волошина; художники Феоктист Павловський (18 ст.), А. Діброва; кобзар П. Гузь; громад.-політ. діяч М. Христовий, громад. діяч І. Чайка; учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу М. Величай. Із селом пов’язані життя та діяльність фахівця у галузі електротехніки, академік НАНУ Б. Стогнія. У Л. у військ. частині служив учасник декабрист. руху В. Бечаснов.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю