ЛЮ́ТЕР Артур (Luther Artur; 03. 05. 1876, м. Орел, Росія — 28. 05. 1955, м. Баден-Баден, Німеч­чина) — німецький літературо­знавець, бібліо­граф, пере­кладач, публіцист. Закін. гімназію (Орел, 1894), істор.-філол. факультет Моск. університету (1899), в якому захистив магістер. дис. (1912) і викладав 1912–14 нім. мову. Стажувався у нім. університетах (Берлін, 1900; Гайдельберґ, 1910; Мюнхен, 1911; Ляйпциґ, 1912). Від 1914 мешкав у Ляйпциґу, де 1914–44 працював у б-ці «Deutsche Bücherei»; 1946–51 — професор кафедри славістики Марбур. університету (Німеч­чина). Л. — пере­кладач і упорядник вид. творів О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Лермонтова, Ф. Достоєвського нім. мовою, автор концептуально новатор. дослідж. «Geschichte der russischen Lite­­ratur» («Історія російської літератури», Ляйпциґ, 1924). Як дослідник літ. процесу в Росії Л. активно ви­вчав давнє укр. письменство, високо оцінював художню спадщину Т. Шевченка, аргументовано ви­окремлюючи його індивід. заслуги перед Украї­­ною та Росією: «Тарас Шевченко, поет України, який особисто створив літературу, а в її світі від­творив духовні устремлі­н­ня всього народу». Важливий акцент нім. критик вбачав у тому, що «українська мова — це цілком самост. мова і такою ж само­стійною є й укр. літ-ра». Л. опублікував у берлін. ж. «Das literarische Echo» (1911, № 4) спец. рец. на зб. «Ausgewählte Gedichte von Taras Schewtschenko» («Ви­брані поезії Тараса Шевченка», Ляйпциґ, 1911) — книжк. публікацію Шевченкових творів у нім. пере­кладах Ю. Вірґінії (1878–1942). Критик продемонстрував глибоке ро­зумі­н­ня як важкої долі українського народу, так і його геніал. спів­ця в умовах Рос. імперії. За твердже­н­ням Л., Т. Шевченко належить до «найпотужніших політ. поетів світ. письменства». Заслуговує на увагу вид. «Слова о полку Ігоревім» у його нім. пере­кладі. 1918 Л. від­відав Украї­­ну, залишивши змістовні спогади про істор. памʼятки Києва.