Лютик Мірча Савович

ЛЮ́ТИК Мірча Савович (29. 05. 1939, с. Йорданешти, нині Глибоц. р-ну Чернів. обл. — 17. 09. 2020, Чернівці) — поет, перекладач, публіцист, культуролог. Член НСПУ (1978), СП Молдови (1993) та Румунії (1996). Літ. премії СП Молдови (1983, 1994), міжнар. премія ім. І. Франка (1995), ім. Д. Загула (1999), ім. С. Воробкевича (2002), ім. М. Стреїнула (2003), ім. М. Емінеску (2014). Закін. Кишинів. університет (1964). Учи­телював. Працював відп. секр. чернів. обл. г. «Zorile Bucovinei» («Зоря Буковини», 1967–2002), кор. респ. г. «Concordia» («Злагода», 2003–05). Один із засн. Чернів. товариства румун. культури ім. М. Емінеску (1989). Писав ру­мун. мовою. Дебютував віршами і статтями на літ. теми 1962 у періодиці. Автор поет. зб. «Baş­tina luminii» («Вітчизна світла», 1973), «Fereastră de veghe» («Сто­рожове вікно», 1978), «Datul întru fiinţă» («Життєдайність»), «Noimă» («Суть»; обидві — 2000), «Ecou de foc» («Відлуння вогню», 2001), «Înluminări în prour» («Досвітні вогні») і «Clipa de graţie» («Мить благословенна»; обидві — 2005), «Arminden cu heruvimi» («Травень з херувимами»), «În lumina cumi­necării» («У світлі сповідань»; обидві — 2011), «101 poeme» («101 поезія», 2012), «Eon în flăcări» («Палаючий єон») та «Ofrandă înte­meietoare» («Жертовність творіння»; обидві — 2014). Поезії Л. — розповіді про милих йому людей, красу землі, силу рідного слова, зокрема про творчість М. Емінеску, якому присвятив однойм. вірш, а також про добросусід. взаємини між румунами та українцями. Його твори остан. років перейняті тривогою за бездуховність суспільства. Дещо елегій. тон, властивий раннім віршам, поступається іро­нії, інвективі, сарказму. Автор кн. для дітей «Are toamna trei copii» («Має осінь трьох синів») та зб. «Colind prin zodii de cu­vinte» («У сузір’ї слова»; обидві — 2004). Перекладав твори з укр., рос., білорус., болгар., словен., латис., груз., узбец., татар., карел., якут., калмиц., балкар., бурят., амер., кубин. літ-р. Переклав окремі твори Г. Сковороди, П. Грабовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Панаса Мирного, І. Франка, Лесі Українки, В. Сте­фаника, І. Тесленка, В. Васильченка, Г. Косинки, Є. Гуцала, Б. Олійника, І. Драча, М. Вінграновського та ін. Окремими вид. у його перекл. вийшли роман «Циклон» (1979) і повість «Бригантина» (1988) О. Гон­чара (об’єднані й перевид. румун. мовою 2011), тритомник «Зоряний дощ» (2004; 2006; 2007), кн. поезій «Біла квітка осені» (2001) та «Прощаль­на сльоза ранку» (2002) В. Колодія, «Одкровення» (2005) П. Па­лія. Укла­дач і автор бібліогр. довідок та частини перекладів в антологіях укр. новели «Вінок сон­ця» (1979) і «Березневий сніг» (2008). Усі зазнач. твори видані у Чернівцях. У перекл. Л. видру­ко­вано роман В. Земляка «Лебедина зграя» (К., 1989). Деякі вір­ші Л. переклали В. Колодій, П. Па­лій, С. Келар.

Рекомендована література

1. Мельничук Б. Перелуння збратаних лір // Рад. Буковина. 1989, 28 трав.;
   Google Scholar Internet
2. Колодій В. Перо в облозі часу. Чц., 2009;
   Google Scholar Internet
3. Ковалець Л. Бенедиктинська праця Мірчі Лютика // Буковин. журн. 2012. № 3;
   Google Scholar Internet
4. Тоаке М. Випромінювати до згоріння... // Там само. 2014. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю