Лютик Мірча Савович

ЛЮ́ТИК Мірча Савович (29. 05. 1939, с. Йор­данешти, нині Глибоц. р-ну Чернів. обл. — 17. 09. 2020, Чернівці) — поет, пере­кладач, публіцист, культуролог. Член НСПУ (1978), СП Молдови (1993) та Румунії (1996). Літ. премії СП Молдови (1983, 1994), між­нар. премія ім. І. Франка (1995), ім. Д. Загула (1999), ім. С. Воробкевича (2002), ім. М. Стреїнула (2003), ім. М. Емінеску (2014). Закін. Кишинів. університет (1964). Учи­телював. Працював відп. секр. чернів. обл. г. «Zorile Bucovinei» («Зоря Буковини», 1967–2002), кор. респ. г. «Concordia» («Злагода», 2003–05). Один із засн. Чернів. товариства румун. культури ім. М. Емінеску (1989). Писав ру­мун. мовою. Дебютував віршами і ста­т­тями на літ. теми 1962 у періодиці. Автор поет. зб. «Baş­tina luminii» («Вітчизна світла», 1973), «Fereastră de veghe» («Сто­рожове вікно», 1978), «Datul întru fiinţă» («Жит­тєдайність»), «Noimă» («Суть»; обидві — 2000), «Ecou de foc» («Від­лу­н­ня вогню», 2001), «Înluminări în prour» («Досвітні вогні») і «Clipa de graţie» («Мить благословен­на»; обидві — 2005), «Arminden cu heruvimi» («Травень з херувимами»), «În lumina cumi­necării» («У світлі сповідань»; обидві — 2011), «101 poeme» («101 поезія», 2012), «Eon în flăcări» («Палаючий єон») та «Ofrandă înte­meietoare» («Жертовність творі­н­ня»; обидві — 2014). Поезії Л. — роз­повіді про милих йому людей, красу землі, силу рідного слова, зокрема про творчість М. Емінеску, якому присвятив однойм. вірш, а також про добросусід. взаємини між румунами та українцями. Його твори остан. років пере­йняті тривогою за без­духовність су­спільства. Дещо елегій. тон, властивий ран­нім віршам, по­ступається іро­нії, інвективі, сарказму. Автор кн. для дітей «Are toamna trei copii» («Має осінь трьох синів») та зб. «Colind prin zodii de cu­vinte» («У сузірʼї слова»; обидві — 2004). Пере­кладав твори з укр., рос., білорус., болгар., словен., латис., груз., узбец., татар., карел., якут., калмиц., балкар., бурят., амер., кубин. літ-р. Пере­клав окремі твори Г. Сковороди, П. Грабовського, Г. Квітки-Основʼяненка, Панаса Мирного, І. Франка, Лесі Українки, В. Сте­фаника, І. Тесленка, В. Васильченка, Г. Косинки, Є. Гуцала, Б. Олійника, І. Драча, М. Він­грановського та ін. Окремими вид. у його перекл. ви­йшли роман «Циклон» (1979) і повість «Бригантина» (1988) О. Гон­чара (обʼ­єд­нані й пере­вид. румун. мовою 2011), тритомник «Зоряний дощ» (2004; 2006; 2007), кн. поезій «Біла квітка осені» (2001) та «Прощаль­на сльоза ранку» (2002) В. Колодія, «Одкрове­н­ня» (2005) П. Па­лія. Укла­дач і автор бібліогр. довід­ок та частини пере­кладів в антологіях укр. новели «Вінок сон­ця» (1979) і «Березневий сніг» (2008). Усі за­знач. твори ви­дані у Чернівцях. У перекл. Л. видру­ко­вано роман В. Земляка «Лебедина зграя» (К., 1989). Деякі вір­ші Л. пере­клали В. Колодій, П. Па­лій, С. Келар.

Завантажити статтю