Лютівка
ЛЮ́ТІВКА — село Золочівського району Харківської області. Лютів. сільс. раді підпорядк. с-ще Відродженівське. Знаходиться біля витоків р. Грайворонка (притока Ворскли), за 17 км від райцентру. Є ліс, створ. 6 ставків, які використовують для риборозведення. Пл. Л. 2,8 км2. За переписом насел. 2001, проживала 631 особа; станом на 2016 — 495 осіб; переважно українці. Л. заснував як хутір наприкінці 17 ст. на перетині Мурав. і Сум. шляхів полковник Я. Ковалевський. За нар. переказами, назва походить від місцевості «лютої», оскільки тут проїжджали загони крим. і ногай. татар під час грабіжн. нападів на Слобід. і Лівобережну частини України. Пізніше Л. перетворилася на велику слободу, у якій працювали винокур. і селітр. заводи, збиралися 4 ярмарки на рік. 1779 проживали 750 осіб. На той час слобода належала генерал-поручнику І. Хорвату. 1765–80, 1797–1835 — у складі Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ., 1780–96 — Харків. намісництва, від 1932 — Харків. обл. Л. входила до Золочів. і Богодухів. пов. У 19 — на поч. 20 ст. підпорядковувалася Лютів. волості. 1809 Лютів. маєток купила землевласниця М. Жовтухіна, а 1834 її син побудував церкву в стилі класицизму з одним із кращих у губернії іконостасів. Пізніше Л. перейшла у власність графів Клейміхелів. У їхній садибі (збереглася у напівзруйнов. стані донині) були цікаві інтер’єри та меблі (зокрема старовин. кабінет), якими раніше користувався рос. історик М. Карамзін. Побл. будинку росла липова алея. Господар Лютів. маєтку М. Клейміхель 1917 видав у Петрограді (нині С.-Петербург) кн. «Старинные усадьбы Харьковской губернии». На поч. 20 ст. мешкали 1,5 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 59 осіб), зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. У 2-й пол. 1960-х рр. проживали понад 1,2 тис. осіб. Нині у Л. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; лікарня; у с. Відродженівське — Будинок культури. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
