Люце Віра Володимирівна
ЛЮЦЕ́ Віра Володимирівна (справж. — Вермель; 15(27). 04. 1880, за ін. даними — 1879, Варшава — 04. 10. 1977, Москва) — співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Закін. Варшав. муз. інститут. Брала уроки співу в О. Мишуги. Дебютувала 1900 на опер. сцені у Варшаві, згодом гастролювала у Польщі, Іспанії та Італії. 1907–13 — солістка Опери С. Зиміна у Москві. Виступала на опер. сценах Кисловодська (РФ, 1907), Києва (1908, 1911), Харкова (1908, 1910, 1912), Одеси, Варшави (1911) та ін. Володіла голосом красивого світлого тембру, вираз. вокал. технікою. Серед партнерів — І. Алчевський, Г. Бакланов, М. Баттістіні, М. Бочаров, В. Дамаєв, В. Петрова-Званцева, М. Сперанський. Брала участь в «Історичних концертах» С. Василенка, концертах Гуртка любителів рос. музики, де виконувала романси П. Чайковського, О. Гречанінова та ін. композиторів. Від 1920-х рр. займалася пед. діяльністю. Від 1934 — викладач Муз. училища ім. Гнесіних (згодом Держ. муз. пед. інституту). Мала записи на грамплатівках.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Марфа, Снігуронька, Шемаханська цариця («Царева наречена», «Снігуронька», «Золотий півник» М. Римського-Корсакова), Антоніда («Життя за царя» М. Глінки), Мадам Баттерфляй (однойм. опера Дж. Пуччіні; 1-е виконання у Москві), Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Джільда, Віолетта («Ріґолетто», «Травіата» Дж. Верді).
Рекомендована література
- Пружанский А. Отечественные певцы 1750–1917. Москва, 1991.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
