Люшков Генріх Самійлович

Визначення і загальна характеристика

ЛЮШКО́В Генріх Самійлович (лютий 1900, Одеса — ?) — один із керівників радянських органів державної безпеки. Комісар держ. безпеки 3-го рангу (1935). Закін. казенне початк. 6-класне училище, вечірні заг.-осв. курси, гумані­тарно-сусп. інститут (1920) в Одесі. Від 1915 працював пом. конторника. Був чл. бойової дружини Соціаліст. молоді, 1917 вступив до РСДРП. Від 1918 діяв у підпіллі. У лютому 1919 заарешт. білогвардійцями, однак утік з-під варти. Навч. на центр. військ.-політ. курсах у Києві. Як політпрацівник Червоної армії брав участь у боях із частинами Армії УНР, Добровол. армії та польс. військами. Від 1920 — на керів. посадах в Одес. губерн. ЧК; від 1922 — у Кам’янець-Поділ. прикордон. відділ., від 1924 — у Волочис. прикордон. загоні ГПУ УСРР. Керував ліквідацією низки укр. повстан. загонів. Від 1925 — нач. інформ. відділу, від 1930 — нач. секрет. відділу секретно-оператив. упр. ГПУ УСРР. Один із організаторів масових політ. репресій в УСРР, зокрема фабрикування справ «Весна» та Укр. нац. центру. Від 1931 — нач. 2-го відділ., від 1933 — заступник нач. секретно-політ. відділ. гол. упр. держ. безпеки НКВС СРСР; від 1936 — нач. упр. НКВС по Азово-Чорномор. регіону; від 1937 — нач. упр. НКВС по Далекосх. краю (змінив на цій посаді заарешт. 7 липня 1937 колиш. наркома внутр. справ УРСР В. Ба­лицького). Отримав виклик до Москви і 13 червня 1938, осте­рігаючись арешту, виїхав на кор­дон з Маньчжурією (істор. область на Пн. Сх. Китаю) нібито для зустрічі зі спец. агентом, перейшов на підконтрольну япон. військам тер. і здався. У липні того ж року виступаючи у Токіо перед япон. та закордон. журналістами повідомив, що він без­посередньо розслідував справу про вбивство С. Кірова, а також брав участь у публіч. процесах і стратах, які здійснювали у цій справі, тому з повною відповідальністю може стверджувати, що всі розкриті змови були свідомо сфабриковані. Розробив план знищення Й. Сталіна смерт­никами-терористами із рос. емі­грантів (групу терористів нейтралізували рад. спецслужби); передав японцям відомості про дислокацію військ Червоної армії, укріпрайони, плани розгортання рад. військ на Далекому Сході; передбачив поразку япон­ців у боях побл. оз. Xасан i на р. Xалхiн-Голл. Працював у Бюро з вивчення Сх. Азії розвідки Генштабу япон. армії, радником 2-го відділу штабу Квантун. армії, у Дайрен. япон. військ. місії. За свідченням амер. історика Е. Кукса, Л. розповів японцям, що Й. Сталін перед відправкою на Далекий Схід поставив йому 3 осн. завдання: заарештувати і доправити до Москви В. Балицького, стежити за командувачем Особл. Далекосх. армії маршалом В. Блюхером, лiквi­дувати чл. Військ. ради при нар­комі оборони СРСР, командувача ВПС Особл. Далекосх. армії комкора А. Лапіна (17 травня 1937 заарешт., 21 вересня того ж року покінчив життя самогубством в ув’язненні). Наприкін­ці 2-ї світової вій­ни Л. зник безвісти. За найпоширенішою версією, 19 серпня 1945 його вбили спів­роб. япон. спецслужб у м. Xар­бін (Китай), а тіло спалили. Май­же всі рідні Л., які залишилися в СРСР (зокрема його дружина й малолітня донька), також зникли безвісти.

Завантажити статтю