Люшков Генріх Самійлович
Визначення і загальна характеристика
ЛЮШКО́В Генріх Самійлович (лютий 1900, Одеса — ?) — один із керівників радянських органів державної безпеки. Комісар держ. безпеки 3-го рангу (1935). Закін. казенне початк. 6-класне училище, вечірні заг.-осв. курси, гуманітарно-сусп. інститут (1920) в Одесі. Від 1915 працював пом. конторника. Був чл. бойової дружини Соціаліст. молоді, 1917 вступив до РСДРП. Від 1918 діяв у підпіллі. У лютому 1919 заарешт. білогвардійцями, однак утік з-під варти. Навч. на центр. військ.-політ. курсах у Києві. Як політпрацівник Червоної армії брав участь у боях із частинами Армії УНР, Добровол. армії та польс. військами. Від 1920 — на керів. посадах в Одес. губерн. ЧК; від 1922 — у Камʼянець-Поділ. прикордон. відділ., від 1924 — у Волочис. прикордон. загоні ГПУ УСРР. Керував ліквідацією низки укр. повстан. загонів. Від 1925 — нач. інформ. відділу, від 1930 — нач. секрет. відділу секретно-оператив. упр. ГПУ УСРР. Один із організаторів масових політ. репресій в УСРР, зокрема фабрикування справ «Весна» та Укр. нац. центру. Від 1931 — нач. 2-го відділ., від 1933 — заступник нач. секретно-політ. відділ. гол. упр. держ. безпеки НКВС СРСР; від 1936 — нач. упр. НКВС по Азово-Чорномор. регіону; від 1937 — нач. упр. НКВС по Далекосх. краю (змінив на цій посаді заарешт. 7 липня 1937 колиш. наркома внутр. справ УРСР В. Балицького). Отримав виклик до Москви і 13 червня 1938, остерігаючись арешту, виїхав на кордон з Маньчжурією (істор. область на Пн. Сх. Китаю) нібито для зустрічі зі спец. агентом, перейшов на підконтрольну япон. військам тер. і здався. У липні того ж року виступаючи у Токіо перед япон. та закордон. журналістами повідомив, що він безпосередньо розслідував справу про вбивство С. Кірова, а також брав участь у публіч. процесах і стратах, які здійснювали у цій справі, тому з повною відповідальністю може стверджувати, що всі розкриті змови були свідомо сфабриковані. Розробив план знищення Й. Сталіна смертниками-терористами із рос. емігрантів (групу терористів нейтралізували рад. спецслужби); передав японцям відомості про дислокацію військ Червоної армії, укріпрайони, плани розгортання рад. військ на Далекому Сході; передбачив поразку японців у боях побл. оз. Xасан i на р. Xалхiн-Голл. Працював у Бюро з вивчення Сх. Азії розвідки Генштабу япон. армії, радником 2-го відділу штабу Квантун. армії, у Дайрен. япон. військ. місії. За свідченням амер. історика Е. Кукса, Л. розповів японцям, що Й. Сталін перед відправкою на Далекий Схід поставив йому 3 осн. завдання: заарештувати і доправити до Москви В. Балицького, стежити за командувачем Особл. Далекосх. армії маршалом В. Блюхером, лiквiдувати чл. Військ. ради при наркомі оборони СРСР, командувача ВПС Особл. Далекосх. армії комкора А. Лапіна (17 травня 1937 заарешт., 21 вересня того ж року покінчив життя самогубством в увʼязненні). Наприкінці 2-ї світової війни Л. зник безвісти. За найпоширенішою версією, 19 серпня 1945 його вбили співроб. япон. спецслужб у м. Xарбін (Китай), а тіло спалили. Майже всі рідні Л., які залишилися в СРСР (зокрема його дружина й малолітня донька), також зникли безвісти.
Літ.: Шаповал Ю. І. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, док. К., 1997; Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД: Справоч. Москва, 1999.
С. А. Кокін
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
