Лябрі Рауль

ЛЯБРІ́ Рауль (Labry Raoul; 01. 11. 1880, поселення Монпейру, департамент Еро, Франція — 27. 09. 1950, м. Монпельє, Франція) — французький славіст. Закін. Париз. університет (1907). Відтоді викладав риторику у ліцеї м. Каор (Франція), 1938–50 — професор кафедри російської мови, літ-ри й цивілізації у Сорбонні. Вивчав рос., укр., сербохорват., польс. та ін. літ-ри. Неодноразово (від 1905) відвідував Росію, 1916–18 був віце-дир. Франц. інституту в С.-Петербурзі. 1928 у Парижі захистив дві дис. про О. Гер­цена, які підготував ще в Росії, — «Alexandre Іvanovitch Her­zen. 1812–1870. Essai sur la for­mation et le developpement de ses idées» («Олександр Іванович Герцен. 1812–1870. Нарис про фор­мування й розвиток його ідей») та «Herzen et Proudhon» («Герцен і Прудон»). Ознайомившись із творами М. Драгоманова планував написати наук. розвідку про нього. Досліджував нац. та земел. питання в Рос. імперії та СРСР, чимало уваги приділяв зокрема й Україні, про її статус в цих державах. Дотримувався поглядів лівих сил. Засуджував політику урядів УНР та гетьмана П. Скоропадського, вважав, що Україна має бути у складі Росії, а союз із міцним СРСР є корисним для Франції. Улітку 1917 відвідав Україну, про яку, за його словами, він хотів знати все, захоплювався творчістю і нац. духом Т. Шевченка, побував на його могилі. Враження від поїздки виклав у ст. «L’Ukraine et son poète national Chevtchenko» («Україна та її національний поет Шевченко») // «Mercure de France», 16 Juillet, у якій відзначив зворушливість і щирість творів укр. поета, що пробуджують любов до України.

Рекомендована література

1. Борщак І. Рауль Лябрі (1880–1950) // Україна: Українознавство і франц. культурне життя. Париж, 1951. Ч. 5.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю