Лядівський Свято-Усікновенський чоловічий скельний монастир УПЦ МП

Визначення і загальна характеристика

ЛЯ́ДІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-УСІКНОВЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ СКЕ́ЛЬНИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Роз­таш. на скел. терасі гори (вис. 90 м) на лівому березі Дністра в околицях с. Лядова (Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл.). За нар. пере­казами, засн. 1013 преподобним Антонієм Печерським на шляху з Афона до Києва. Він висік у скелі келію, яка від­тоді залишилася не­змін­ною і нині носить його імʼя (за роз­мірами ідентична афон. печері, у якій роз­почав чернече житіє преподобний Антоній). У писем. джерелах вперше зга­даний під 1159 — у літопис. оповіді про похід князя Івана Берладника на Пониз­зя. 1226 ці землі пере­йшли до князя Мстислава Удатного, який проголосив створе­н­ня тут окремого князівства; 1241 — до князя Данила Галицького; від серед. 13 — до серед. 14 ст. — під кон­т­ролем монголо-татар; від­тоді — у складі Польс. королівства і Ве­ликого князівства Литовського. 1649 ігумен монастиря Павло та ієромонах Никифор стали першими послами геть­мана Б. Хмель­ницького до моск. царя Олексія Михайловича. Після турец. завоюва­н­ня Поді­л­ля 1672 монастир на деякий час припинив діяльність. На­прикінці 17 ст. в одній скелі вирубано дві нові церк­ви (зʼ­єд­нані проходом), їх освячено на честь Усікнове­н­ня голови св. Іоан­на Предтечі та св. Великомучениці Параскеви Пʼятниці. У 18 ст. монастир при­йняв унію: 1734 у лядов. печерах оселилися ченці ЧСВВ із настоятелем Іоасафом (1745 василіян. монастир ліквідовано через брак коштів), 1772 від­крито парафіял. храм УГКЦ (львів. єпис­коп Л. Шеп­тицький направив сюди першого священика — О. Лісновського). На поч. 19 ст., за сприя­н­ня рос. влади, монастир знову повернуто у власність православним. У той час монастир. ансамбль складався із трьох печер. церков: Усікнове­н­ня голови св. Іоан­на Предтечі, св. Великомучениці Параскеви Пʼятниці й Антонія Печерського. 1848 до церкви Іоан­на Предтечі прибудовано приділ, верх­ній ярус якого виконував функції дзвін­ниці. На­прикінці 19 ст. на вході до печер зведено нову парафіял. церк­ву св. Миколи — двоповерх. ква­дратну споруду з низьким вось­ми­гран. верхом. При монастирі діяли чол. і жін. початк. училища, церк. приходу належало понад 50 дес. землі, щороку проводили ярмарки. У ті часи монастир славився стародав. чудотвор. іконою «Від­найде­н­ня голови Іоан­на Пред­течі». У 2-й пол. 1920-х рр. майно монастиря конфісковано рад. владою, у 1930-х рр. гол. монас­тир. церкви зруйновано, частину книг та ікон пере­дано до церкви сусід. с. Слобода-Яришівська, а частину — роз­крадено та без­поворотно втрачено (зокрема унікал. ікони, написані на цинк. пластинах київ. художником Дудкевичем). 1948 решткам монастир. споруд на­дано статус держ. памʼятки архітектури 11–19 ст. 1998 монастир від­новлено ченцями Почаївської Свято-Успенської лаври. 2009 побудовано і освячено храм на честь Ватопедської ікони Божої матері. У тому ж році монастирю на­дано статус памʼятки археології нац. значе­н­ня. До тисячолі­т­тя його заснува­н­ня 2013 «Укрпошта» видала пошт. блок від­повід. тематики.

Літ.: Антонович В. Б. О скальных пещерах на берегу Днестра // Тр. 6-го архе­ол. съезда. Москва, 1886. Т. 1; Стефановский В. Село Лядава Могилевского уезда и освящение Лядавской пещерной церкви // Подол. епархиал. ведомости. 1895. № 5, 6; Жарких М. І. Храми По­ді­л­ля. К., 2007.

Г. І. Денисик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю