Лядівський Свято-Усікновенський чоловічий скельний монастир УПЦ МП

ЛЯ́ДІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-УСІКНОВЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ СКЕ́ЛЬНИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Розташ. на скел. терасі гори (вис. 90 м) на лівому березі Дністра в околицях с. Лядова (Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл.). За нар. переказами, засн. 1013 преподобним Антонієм Печерським на шляху з Афона до Києва. Він висік у скелі келію, яка відтоді залишилася незмінною і нині носить його ім’я (за розмірами ідентична афон. печері, у якій розпочав чернече житіє преподобний Антоній). У писем. джерелах вперше згаданий під 1159 — у літопис. оповіді про похід князя Івана Берладника на Пониззя. 1226 ці землі перейшли до князя Мстислава Удатного, який проголосив створення тут окремого князівства; 1241 — до князя Данила Галицького; від серед. 13 — до серед. 14 ст. — під контролем монголо-татар; відтоді — у складі Польс. королівства і Великого князівства Литовського. 1649 ігумен монастиря Павло та ієромонах Никифор стали першими послами гетьмана Б. Хмельницького до моск. царя Олексія Михайловича. Після турец. завоювання Поділля 1672 монастир на деякий час припинив діяльність. Наприкінці 17 ст. в одній скелі вирубано дві нові церкви (з’єднані проходом), їх освячено на честь Усікновення голови св. Іоанна Предтечі та св. Великомучениці Параскеви П’ятниці. У 18 ст. монастир прийняв унію: 1734 у лядов. печерах оселилися ченці ЧСВВ із настоятелем Іоасафом (1745 василіян. монастир ліквідовано через брак коштів), 1772 відкрито парафіял. храм УГКЦ (львів. єпископ Л. Шептицький направив сюди першого священика — О. Лісновського). На поч. 19 ст., за сприяння рос. влади, монастир знову повернуто у власність православним. У той час монастир. ансамбль складався із трьох печер. церков: Усікновення голови св. Іоанна Предтечі, св. Великомучениці Параскеви П’ятниці й Антонія Печерського. 1848 до церкви Іоанна Предтечі прибудовано приділ, верхній ярус якого виконував функції дзвінниці. Наприкінці 19 ст. на вході до печер зведено нову парафіял. церкву св. Миколи — двоповерх. квадратну споруду з низьким восьмигран. верхом. При монастирі діяли чол. і жін. початк. училища, церк. приходу належало понад 50 дес. землі, щороку проводили ярмарки. У ті часи монастир славився стародав. чудотвор. іконою «Віднайдення голови Іоанна Предтечі». У 2-й пол. 1920-х рр. майно монастиря конфісковано рад. владою, у 1930-х рр. гол. монастир. церкви зруйновано, частину книг та ікон передано до церкви сусід. с. Слобода-Яришівська, а частину — розкрадено та безповоротно втрачено (зокрема унікал. ікони, написані на цинк. пластинах київ. художником Дудкевичем). 1948 решткам монастир. споруд надано статус держ. пам’ятки архітектури 11–19 ст. 1998 монастир відновлено ченцями Почаївської Свято-Успенської лаври. 2009 побудовано і освячено храм на честь Ватопедської ікони Божої матері. У тому ж році монастирю надано статус пам’ятки археології нац. значення. До тисячоліття його заснування 2013 «Укрпошта» видала пошт. блок відповід. тематики.

Літ.: Антонович В. Б. О скальных пещерах на берегу Днестра // Тр. 6-го археол. съезда. Москва, 1886. Т. 1; Стефановский В. Село Лядава Могилевского уезда и освящение Лядавской пещерной церкви // Подол. епархиал. ведомости. 1895. № 5, 6; Жарких М. І. Храми Поділля. К., 2007.

Г. І. Денисик