Лякишев Микола Павлович

Визначення і загальна характеристика

ЛЯ́КИШЕВ Микола Павлович (Лякишев Николай Павлович; 05. 10. 1929, с. Покровка, нині Орлов. обл., РФ — 18. 11. 2006, м. Уфа, Башкортостан, РФ, похов. у Москві) — російський фахівець у галузі чорної металургії, матеріалознавець. Доктор технічних наук (1974), професор (1979), академік РАН (1987), іноз. чл. НАНУ (2000) та Інж. ака­демії Китай. Нар. Респ. (2004), почес. д-р Нац. металург. академії України (Дніпро, 2002). Держ. СРСР (1970), Ленін. (1976), Уряду РФ, ім. Є. Патона НАНУ (обидві — 2002), «Друж­би» (Китай) та Демидов. (обидві — 2005) премії. Золоті медалі ім. І. Бардіна (1992) та ім. Д. Чер­нова (2004) РАН. Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. інститут сталі та сплавів (1954). Відтоді працював у Центр. НДІ чорної металургії: 1974–77 — заступник директора з наукової роботи, 1977–87 — директор; 1987–2004 — директор, 2004–06 — наук. кер. Інституту металургії та матеріалознавства РАН (обидва — Мос­ква). Був заст. академік-секр.–кер. Секції наук про матеріали Відділ. хімії і наук про матеріали РАН. Гол. ред. (понад 20 р.) ж. «Заводская лаборатория» та «Физика и химия обработки ма­териалов», співукладач «Энцикло­педического словаря по метал­лургии» (в 2 т., Москва, 2000). Напрями наук. дослідж.: теорія і технологія виробництва сталі та сплавів; металотермічні процеси; технології отримання економлегов. сталей для магістрал. газопроводів на Пн., корозіє­стійких сталей; створення сплавів з аморф. і мікрокристаліч. структурою. Отримав фундам. результати в теорії селектив. окиснення та відновлення окси­дів із багатокомпонент. систем, хімії високотемператур. взаємодій компонентів у твердому, рідкому та газоподіб. станах, термодинаміки та кінетики вуглевідновлювал. і металотерміч. процесів. Один із гол. ініціаторів впровадження в чорну металургію технології прямого від­новлення заліза. На основі його розроблень створ. нову технологію виробництва п’ятиокису ванадію. Запропонував технологію підвищення міцності рядової вуглецевої сталі на 20–30 % без зменшення пластичності. Під керівництвом Л. здійснювалося удосконалення технології електролізу алюмінію та отримання різноманіт. конструкц. матеріалів на його основі, запроваджено масштабні дослідж. з нанотехнологій і створення конструкц. матеріалів з наноструктурою. Сприяв якнайширшому впровадженню в СРСР електрошлак. переплаву, який створив Б. Патон. Спільно з укр. фахівцями у галузі металургії брав участь у розробленні теорії та технології виробництва марганц. феросплавів (Нікопол. завод феросплавів, Дніпроп. обл.), технології виготовлення азотов. марганц. спла­вів, наскріз. силікотерміч. технології випуску марганцю (Нац. металург. академія України, харків. НДПІ металург. промисловості «Діпросталь», Нікопол. і Запоріз. заводи феросплавів), створенні високоякіс. марок електросталі, лист. прокату, а також вирішенні екол. проблем електрометалург. виробництва. Автор низки наук. праць у співавторстві з М. Гасиком.

Завантажити статтю