Лякишев Микола Павлович

ЛЯ́КИШЕВ Микола Па­влович (Лякишев Николай Па­влович; 05. 10. 1929, с. Покровка, нині Орлов. обл., РФ — 18. 11. 2006, м. Уфа, Башкорто­стан, РФ, похов. у Москві) — російський фахівець у галузі чорної металургії, матеріало­знавець. Доктор технічних наук (1974), професор (1979), академік РАН (1987), іноз. чл. НАНУ (2000) та Інж. ака­демії Китай. Нар. Респ. (2004), почес. д-р Нац. металург. академії України (Дні­про, 2002). Держ. СРСР (1970), Ленін. (1976), Уряду РФ, ім. Є. Патона НАНУ (обидві — 2002), «Друж­би» (Китай) та Демидов. (обидві — 2005) премії. Золоті медалі ім. І. Бардіна (1992) та ім. Д. Чер­нова (2004) РАН. Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. ін­ститут сталі та сплавів (1954). Від­тоді працював у Центр. НДІ чорної металургії: 1974–77 — за­ступник директора з наукової роботи, 1977–87 — директор; 1987–2004 — директор, 2004–06 — наук. кер. Ін­ституту металургії та матеріало­знавства РАН (обидва — Мос­ква). Був заст. академік-секр.–кер. Секції наук про матеріали Від­діл. хімії і наук про матеріали РАН. Гол. ред. (понад 20 р.) ж. «Заводская лаборатория» та «Физика и химия обработки ма­териалов», спів­укладач «Энцикло­педического словаря по метал­лургии» (в 2 т., Москва, 2000). Напрями наук. дослідж.: теорія і технологія виробництва сталі та сплавів; металотермічні процеси; технології отрима­н­ня економлегов. сталей для магістрал. газо­проводів на Пн., корозіє­­стійких сталей; створе­н­ня сплавів з аморф. і мікрокри­сталіч. структурою. Отримав фундам. результати в теорії селектив. окисне­н­ня та від­новле­н­ня окси­дів із багатокомпонент. систем, хімії високотемператур. взаємодій компонентів у твердому, рідкому та газоподіб. станах, термодинаміки та кінетики вуглевідновлювал. і металотерміч. процесів. Один із гол. ініціаторів впровадже­н­ня в чорну металургію технології прямого від­­новле­н­ня заліза. На основі його роз­роблень створ. нову технологію виробництва пʼятиокису ванадію. За­пропонував технологію під­вище­н­ня міцності рядової вуглецевої сталі на 20–30 % без зменше­н­ня пластичності. Під керівництвом Л. здійснювалося удосконале­н­ня технології електролізу алюмінію та отрима­н­ня різноманіт. кон­струкц. матеріалів на його основі, за­проваджено мас­штабні дослідж. з нанотехнологій і створе­н­ня кон­струкц. матеріалів з нано­структурою. Сприяв якнайширшому впроваджен­ню в СРСР електрошлак. пере­плаву, який створив Б. Патон. Спільно з укр. фахівцями у галузі металургії брав участь у роз­роблен­ні теорії та технології виробництва марганц. феро­сплавів (Нікопол. завод феро­сплавів, Дні­проп. обл.), технології виготовле­н­ня азотов. марганц. спла­вів, наскріз. силікотерміч. технології випуску марганцю (Нац. металург. академія України, харків. НДПІ металург. промисловості «Ді­про­сталь», Нікопол. і Запоріз. заводи феро­сплавів), створен­ні високо­якіс. марок електро­сталі, лист. прокату, а також вирішен­ні екол. про­блем електрометалург. виробництва. Автор низки наук. праць у спів­авторстві з М. Гасиком.

Завантажити статтю