Лялевич Маріан Станіславович

ЛЯЛЕ́ВИЧ Маріан Станіславович (Lale­wicz Marian; 09(21). 11. 1876, м. Вілковішкі, нині Вілкавішкіс, Литва — 21. 08. 1944, Варшава) — польський архітектор. Акад. архітектури (1913). Орден Відродження Польщі (1923). Золотий академ. лавр. вінок «За заслуги для польс. мистецтва» (1936). Закін. С.-Петербур. АМ (1901; майстерня Л. Бенуа). Декілька років служив у канцелярії Відомства закладів імператриці Марії. Від 1906 займався архіт. проектуванням і читав лекції з історії мистецтв у С.-Петербурзі в технол. інституті, інституті інж. шляхів сполучення, жін. політех. інституті, АМ та ін. навч. закладах. Від поч. 1910-х рр. — чл. правління, 1917–18 — голова Петрогр. товариства архітекторів (нині С.-Петербург). Від 1918 — у Польщі, де продовжив архіт. працю. Водночас викладав у Катол. інституті у Любліні й АМ у Варшаві; від 1920 — проф., 1925–27 — декан архіт. ф-ту, 1935–38 — віце-ректор Варшав. політехніки. Був кер. Петрогр. відділ. (до 1918), зав. реставрац. відділу (у 1920-х рр.) та головою (від 1930) Польс. товариства з захисту пам’ятників старовини. Загинув під час Варшав. повстання. Використовував стильові форми неоампіру, неокласицизму, неоренесансу, модерну та конструктивізму. Серед реаліз. проектів — прибутк. будинки на вул. Ліхтенберзька (нині Ро­­зенштейна), № 39 (1903–04), на проспектах Калашниковський (1904, спів­авт.) і Ліговський, ситний ринок (співавт.; обидва — 1906), кредитне товариство (1907, спів­авт.), мечеть (1908), особняк М. Покотилової на проспекті Ка­­м’яноострівський, № 48 (1909), Сибір. торг. банк на Невському проспекті, № 44 (1908–10, спів­авт.), будинки Мартенса на Невському проспекті, № 21, Д. Би­­ховського на вул. Мала Посадська, № 2 (обидва — 1911–12), кінотеатр «Парижіана» на Невському проспекті, № 80 (1913–14), вироб. корпус і склад ф-ки Керстена (1914–15) у С.-Пе­­тер­бур­зі, віадук (1906), аграр. банк (1926–27), будівля упр. польс. залізниці (1928–29), геол. інститут (1923–30) у Варшаві. Розробляв проекти пристосування варшав. пам’я­­ток архітектури для нових закладів: палац Брюля для мін-ва закордон. справ, палац Примаса для мін-ва с. господарства та реформ, палац Рачинських для мін-ва юстиції, будівлі на вул. Римарсь­ка для казначейства, будівлі на вул. Електоральна для мін-ва промисловості та торгівлі, гол. упр. мір і вагів; реконструював палац Сташиця (нині будівля Польс. АН). Виконував проекти й для укр. міст. Збудував у Луцьку комплекс Держ. земел. банку (1929–30, нині Будинок офіцерів) — один з найкращих зразків конструктивізму в Україні. Автор низки праць з питань архітектури, зокрема «История архитектуры в связи с историей изящных искусств» (С.-Петербург, 1908), «Ещё о стиле» (1908, № 15), «Проект кон­трактового дома в г. Киеве» (1911, № 42; обидві — «Зодчий»), «Дом германского посольства» («Петербургская газета», 1912, № 19), «По вопросу издания городских обязательных постановлений по строительной части» («Архитектурно-художественный еженедельник», 1917, № 25–29).

Рекомендована література

1. A. Zwoliński. Marian Lalewicz (1876–1944) // Pracownia Historyczna Po­­litechniki Warszawskiej. Warszawa, 1984;
   Google Scholar Internet
2. Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю