Лянцкоронські

ЛЯНЦКОРО́НСЬКІ (Lanckoroński)  — родина польських культурних діячів і меценатів. Кароль (Karol; 04. 06. 1848, Відень — 15. 07. 1933, там само) — археолог, колекціонер, письменник, мандрівник, мистецтво­знавець. Спадк. чл. Палати па­нів у Австр. держ. раді, великий охмістр при дворі Франца-Йосифа І. Орден «Відродження Поль­щі» (1928). Віце-президент Організації культур. оборони в Галичині. Закін. Віден. університет із здобуттям ступ. д-ра права (1870). Був одним із найбагатших людей у Галичині. Його колекція творів мистецтва, антич. пам’я­ток, монет, що зберігається у Відні та смт Розділ (Микол. р-ну Львів. обл.), містить понад 60 тис. фоторепродукцій творів мистецтва, портрети родів Жевуських, Л. та Потоцьких (значну частину пе­редано Львів. галереї мистецтв). Бібліотека Кароля Л. налічувала 70 тис. цінних книжок, рукописів, стародруків, книг 18 ст., старовин. карт і атласів. 1884 організував наук. експедицію (Мала Азія, Пам­філія, Лідія) для пошуків і вивчення старовини, привіз багато цінних пам’яток грец. і рим. мистецтв. Від папи Пія X отримав подяку за дослідж. про історію собору в Аквілеї — «Der Dom von Aquileia: sein Bau und seine Ge­schichte» (Wien, 1906). Портрети Кароля і його третьої дружини Марґарити, написані Я. Мальчевським (1905), придбала Львів. галерея мистецтв. Його син Антоній (Antoni; 08. 08. 1893 — 08. 02. 1965) працював у галузі економіки, 1939–45 — у Міжнар. Червоному хресті в Женеві. 1960 у Швей­царії заснував Фонд ім. К. Лянц­коронського (1967 перетворено на Фундацію ім. Л. і переведено до Риму). Фундація має філію в Лондоні, займається наук., видавн. діяльністю, призначає сти­пендії, шукає й упорядковує польс. архіви за кордоном, публікує архівні документи. Серед стипендіатів — Б.-М. Коморовський. Завдяки Фундації вря­товано Польс. бібліотеку в Парижі. Його дочка Кароліна (Karolina; 11. 08. 1898, м. Бухберґ, Австрія — 24. 08. 2002, Рим) — мистецтво­знавець. У Відні закін. нім. гімназію та Університет, 1926 захистила доктор. дис. Подорожуючи Італією, Німеччиною, Бельгією, Швейцарією, Іспанією та Португалією, вивчала пам’ятки культури і мистецтва. Працювала 1929–34 у рим. секції Польс. АН. Гол. її зацікавлення — італ. мистецтво ренесансу, контрреформації й бароко. У Римі підтримувала контакти з львів. наук. середовищем, друкувалася у львів. ви­даннях. Від 1934 — приват-доцент гуманітар. факультету Львів. університету. 1936 отримала габілітацію на підставі пр. «Живописне (малярське) оздоблення костелу Іль Джезу в Римі». Від 1940 — чл. польс. підпіл. організації «Союз зброй. боротьби» (згодом Армія Крайова). 10 квітня 1940 безпідставно звільн. рад. керівництвом; того ж дня агенти НКВС намагалися її заарештувати, але їй вдалося втекти. 3 травня 1940 нелегаль­но перетнула рад.-нім. кордон, оселилася у Кракові. Активно діяла у структурах польс. підпілля та Польс. Червоного хрес­та. Від серпня 1941 часто бувала у Львові й загалом у Зх. Україні як відповідальна за опіку над в’язнями. 12 травня 1942 за­арешт. агентами ґестапо у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.). Пе­ребувала 5 місяців у в’язниці, засудж. до смерті, завдяки заступництву італ. королів. родини вирок замінено на ув’язнен­ня. До 5 квітня 1945 — у концтаборі Равенсбрюк (Німеччина). Після звільнення виїхала до Швейцарії, згодом — до Рима. 1945 разом з о. В. Мейштовичем, групою науковців організувала в Римі Польс. істор. інститут. Займалася видавн. і наук. діяльністю. Від 1967 працювала в Римі у Фундації ім. Л., для утримання якої продала свій маєток в Австрії та кілька картин із зібрання батька. Надавала консультативну допомогу Львів. галереї мистецтв, виділила з фонду в Лон­доні 14 тис. доларів для фінансування робіт у Золочів. замку, куди перевезено значну частину цінностей з родин. замку в смт Розділ. Пам’ятки мистецтва з 14–16 ст. і родинні документи передано до музеїв у Варшаві й Кракові. Частина зібрання Л. із палацу в Роздолі зберігається у Львів. галереї мистецтв, Олес. замку і Дрогоб. краєзн. музеї (Львів. обл.). Почес. д-р університетів у Кракові, Вроцлаві й Лондоні. Папа Іван-Павло II 1998 нагородив її орденом св. Григорія Великого. Авторка кн. «Wspom­nie­nia wojenne» (Kraków, 2001). У своїх спогадах об’єктивно висловлювалася про українців, зокрема заперечила причетність баталь­йону «Нахтіґаль» до розстрілу 4 липня 1941 польс. професорів у Львові. Його дочка Аделаїда (Adelaida; 05. 02. 1903 — 15. 09. 1980) також працювала у Фундації ім. Л. у Римі. Разом із Кароліною жертвували земел. ділянки для згромаджень сестер милосердя, на монастир і лікарню у Львові, Роздолі; надавали земел. ділянки в селах громадам для розширення цвинтарів, фінансували сиротинець у Відні, 1937–39 узимку підтримували безробітних.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю