Ляров Матвій Львович

ЛЯ́РОВ Матвій Львович (24. 02(07. 03). 1884, Москва — 18. 03. 1964, Одеса) — актор. Народний артист УРСР (1946). Закін. приватні драм. курси в Одесі (1903). У 1904 вступив до трупи П. Орленєва, гастролював з нею Росією. 1917–28 працював у театрах Херсона, Ростова-на-Дону, Нижнього Новгорода (обидва — РФ); 1928–58 — в Одес. рос. драм. театрі ім. А. Іванова. Л. — яскравий характер. актор, прихильник традицій рос. психол. театру. Вирізнявся умінням однаково майстерно втілювати на сцені яскраво окреслені ґротескні негативні образи та глибоко правдиві, психологічно об’ємні образи позитив. персонажів. Знімався у кіно, зокрема зіграв роль Енгельгардта у фільмах «Тарас Шевченко» і «Маленький Тарас» (обидва — 1926, реж. П. Чардинін), зовн. риси якого відтворив за портретом роботи Т. Шевченка, підкреслюючи пихатість, жорстокість, гоноровитість героя.

Ролі: Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Барон («Маленькі трагедії» за О. Пушкіним), Прибитков, Дикой, Кнуров, Курослєпов («Остання жертва», «Гроза», «Безприданниця», «Гаряче серце» О. Островського), Кулигін («Три сестри» А. Чехова), Окайомов («Машенька» О. Афіногенова), Максим Кузьмич Варавін («Справа» О. Сухово-Кобиліна), Гриньов («Московський характер» А. Софронова), Сатін, Безсеменов, Печенєгов («На дні», «Міщани», «Вороги» М. Горького), Керівник, Начальник табору («Мій друг», «Аристократи» М. Погодіна), Професор Черних («Слава» В. Гусєва), Кутузов («Давним-давно» О. Гладкова), Вирейський («Закон честі» О. Штейна), Пастор Мандерс («Привиди» Г. Ібсена), Отто Кац («Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком); у кіно — Стовбенко-Сороча («Димівка», 1925, реж. П. Сазонов), Мендель Крик («Беня Крик», реж. В. Вільнер), Сулла («Спартак», реж. Е. Мухсін-Бей; обидва — 1926), Полковник Шкуро («Бенефіс клоуна Жоржа», 1928), Сільський багатій («П’ять наречених», 1929; обидва — реж. О. Соловйов), Капітан («Біліє парус одинокий», 1937, реж. В. Легошин), Сер Берклей («Принц і жебрак», 1942, реж. Е. Гарін, Х. Локшина), Арсланбек («Насреддин у Бухарі», 1943, реж. Я. Протазанов, Н. Ганієв, Р. Тихомиров).

Літ.: Барская Б. Я., Шайкевич Б. А. Одесский русский драматический театр имени А. В. Иванова. К., 1987.

Ю. В. Ющенко

Основні ролі

Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Барон («Маленькі трагедії» за О. Пушкіним), Прибитков, Дикой, Кнуров, Курослєпов («Остання жертва», «Гроза», «Безприданниця», «Гаряче серце» О. Островського), Кулигін («Три сестри» А. Чехова), Окайомов («Машенька» О. Афіногенова), Максим Кузьмич Варавін («Справа» О. Сухово-Кобиліна), Гриньов («Московський характер» А. Софронова), Сатін, Безсеменов, Печенєгов («На дні», «Міщани», «Вороги» М. Горького), Керівник, Начальник табору («Мій друг», «Аристократи» М. Погодіна), Професор Черних («Слава» В. Гусєва), Кутузов («Давним-давно» О. Гладкова), Вирейський («Закон честі» О. Штейна), Пастор Мандерс («Привиди» Г. Ібсена), Отто Кац («Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком); у кіно – Стовбенко-Сороча («Димівка», 1925, реж. П. Сазонов), Мендель Крик («Беня Крик», реж. В. Вільнер), Сулла («Спартак», реж. Е. Мухсін-Бей; обидва – 1926), Полковник Шкуро («Бенефіс клоуна Жоржа», 1928), Сільський багатій («П’ять наречених», 1929; обидва – реж. О. Соловйов), Капітан («Біліє парус одинокий», 1937, реж. В. Легошин), Сер Берклей («Принц і жебрак», 1942, реж. Е. Гарін, Х. Локшина), Арсланбек («Насреддин у Бухарі», 1943, реж. Я. Протазанов, Н. Ганієв, Р. Тихомиров).