Лятуринська Оксана Михайлівна

ЛЯТУРИ́НСЬКА Оксана Михайлівна (псевд.: Роксана Вишневецька, Оксана Печеніг, Оксана Черленівна; 01. 02. 1902, с. Вишнівець Кре­мʼянец. пов., нині смт Збараз. р-ну Терноп. обл. — 13. 06. 1970, м. Мін­неаполіс, шт. Мін­несота, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — поетеса, скульп­тор, живописець, писанкарка. Навч. у гімназіях у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.) — спочатку рос., потім укр., але не закінчила їх. 1919 виїхала до Німеч­чини, а потім до Праги, де закін. укр. реал. гімназію (1926) і продовжила навч. на філос. факультеті Карлового університету, Укр. студії плас­тич. мистецтва (1928–31). Брала участь у багатьох худож. ви­ставках, була чл. Спілки укр. мистців, письмен­ників та журналістів у Празі. Від 1945 проживала у таборі пере­міщ. осіб у м. Ашаф­фенбурґ (Німеч­чина), 1949 виїхала до Мін­неаполіса. 

Перші вірші, написані в гімназії у Камʼянці-Подільському, на­друк. в альманасі «Юнацтво». Під час праз. еміграції її поезії зʼяв­лялися на сторінках галиц. періодики під псевд. Оксана Печеніг. Зб. «Гусла» (1938) та «Кня­жа емаль» (1941) засвідчили, що авторка серед перших поетів, які згодом складуть основу «празької школи». До 2-го вид. «Княжої емалі» (1956) долучено зб. «Веселка». Л. є авторкою зб. «Материнки» (1946) та книжки віршів для дітей «Бедрик» (1956). У 1983 в Торонто заходами Організації українок Канади ви­дано кн. «Зі­брані твори» (містить поезії, оповіда­н­ня, пере­клади, стат­ті про мистецтво, спо­гади Л., а також матеріали про неї). Для зб. «Гусла» та «Княжа емаль» характерні по­єд­на­н­ня суворості вислову і ніжності почут­тів; її ліричну героїню порівнювали з жінкою-воїном, жінкою-опікуном, се­строю-жалібницею. Вірші пронизує ідея кодексу честі воїна-дружин­ника, який любить спʼяні­н­ня боєм і готовий зустріти смерть у бою за «землю Руськую». У духов. атмо­сфері поет. світу авторки домінує язичниц. світос­прийня­т­тя, але поволі від­бувається по­єд­на­н­ня поганських і християн. начал. Прагне­н­ням від­творити духов. клімат давньої Русі, пройнятися на­строями предків, які боронили рідну землю від нападів ворогів, поезія Л. споріднена із творчістю Ю. Дараґана та земляка поетеси О. Сте­фановича. У зб. «Туга», вперше опубл. у «Зі­браних творах», бере початок новий темат. пласт творчості Л. — світ квітів та рослин, який продовжується у зб. «Ягілка» (опубл. 1971) та «Чар-зілля» (ймовірно, також оприлюднена у «Зі­браних творах»). Квіти виконують тут різні функції: у «Тузі» вони повʼязані з традицією реліг. обрядовості, в «Ягілці» домінує календар. принцип (від під­сніжників до пізнього цвіту), у «Чар-зіллі» під­креслено лікувал. властивості рослин і квітів. Поетеса тяжіла до темат. упорядкува­н­ня віршів у рамках циклу чи збірки. 

Деякі твори, пере­важно зумовлені драм. подіями часу, не вкладаються у такі рамки й існують окремо: «Дума про скривавлену сорочку» присвяч. памʼяті трьохсот гімназистів, які загинули під Крутами, від­биваючи навалу рос. окупан­тів: жанр. окресле­н­ня — дума — ви­значає героїчну тональність твору, що має міцні традиції в укр. фольклорі. Поема «Єроним» пере­дає гнітючу атмо­сферу укр. еміграції після 2-ї світової війни, водночас виражає надію на очи­ще­н­ня від зла і скверни. Тонкою спо­стережливістю і лірич. на­строєм по­значені оповіда­н­ня для дітей у зб. «Материнки» (1946), ви­даній під псевд. Роксана Вишневецька, гостротою і дотепністю — пародії під псевд. Оксана Черленівна. Серед матеріалів літературозн. характеру ви­окремлюються спогади про Ю. Дараґана, О. Телігу, У. Самчука, рец. на книги Д. Гумен­ної, Л. Орленко, стат­ті про писанки та нар. обрядовість. 

Окреме міс­це у творчості Л. посідає скульп­тура. Її роботи ще під час навч. у пластич. школі («Лицар», «Зма­гунка», «Ведмідь») неодноразово від­знач. нагородами. Найголовніші її скульптури — погру­д­дя Т. Шевченка, триптих «С. Петлюра, Є. Коновалець, А. Мельник». Працювала з різними матеріалами і в різних техніках. На жаль, майже всі її роботи загинули після нальоту рад. літаків на Прагу. Заслуговують на увагу писанки Л., насичені фольк­лор. символікою часів язичництва, що виражають нац. світос­прийня­т­тя українців, пробуджують його істор. памʼять. 20 віршів поетеси разом із 28-ма ре­продукціями склали кн. «Великодній пере­дзвін» (Торонто, 1986).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю