Лятуринська Оксана Михайлівна

ЛЯТУРИ́НСЬКА Оксана Михайлівна (псевд.: Роксана Вишневецька, Оксана Печеніг, Оксана Черленівна; 01. 02. 1902, с. Вишнівець Кре­м’янец. пов., нині смт Збараз. р-ну Терноп. обл. — 13. 06. 1970, м. Міннеаполіс, шт. Міннесота, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — поетеса, скульп­тор, живописець, писанкарка. Навч. у гімназіях у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.) — спочатку рос., потім укр., але не закінчила їх. 1919 виїхала до Німеччини, а потім до Праги, де закін. укр. реал. гімназію (1926) і продовжила навч. на філос. факультеті Карлового університету, Укр. студії плас­тич. мистецтва (1928–31). Брала участь у багатьох худож. виставках, була чл. Спілки укр. мистців, письменників та журналістів у Празі. Від 1945 проживала у таборі переміщ. осіб у м. Ашаффенбурґ (Німеччина), 1949 виїхала до Міннеаполіса. 

Перші вірші, написані в гімназії у Кам’янці-Подільському, надрук. в альманасі «Юнацтво». Під час праз. еміграції її поезії з’яв­лялися на сторінках галиц. періодики під псевд. Оксана Печеніг. Зб. «Гусла» (1938) та «Кня­жа емаль» (1941) засвідчили, що авторка серед перших поетів, які згодом складуть основу «празької школи». До 2-го вид. «Княжої емалі» (1956) долучено зб. «Веселка». Л. є авторкою зб. «Материнки» (1946) та книжки віршів для дітей «Бедрик» (1956). У 1983 в Торонто заходами Організації українок Канади видано кн. «Зібрані твори» (містить поезії, оповідання, переклади, статті про мистецтво, спо­гади Л., а також матеріали про неї). Для зб. «Гусла» та «Княжа емаль» характерні поєднання суворості вислову і ніжності почуттів; її ліричну героїню порівнювали з жінкою-воїном, жінкою-опікуном, сестрою-жалібницею. Вірші пронизує ідея кодексу честі воїна-дружинника, який любить сп’яніння боєм і готовий зустріти смерть у бою за «землю Руськую». У духов. атмосфері поет. світу авторки домінує язичниц. світосприйняття, але поволі відбувається поєднання поганських і християн. начал. Прагненням відтворити духов. клімат давньої Русі, пройнятися настроями предків, які боронили рідну землю від нападів ворогів, поезія Л. споріднена із творчістю Ю. Дараґана та земляка поетеси О. Сте­фановича. У зб. «Туга», вперше опубл. у «Зібраних творах», бере початок новий темат. пласт творчості Л. — світ квітів та рослин, який продовжується у зб. «Ягілка» (опубл. 1971) та «Чар-зілля» (ймовірно, також оприлюднена у «Зібраних творах»). Квіти виконують тут різні функції: у «Тузі» вони пов’язані з традицією реліг. обрядовості, в «Ягілці» домінує календар. принцип (від підсніжників до пізнього цвіту), у «Чар-зіллі» підкреслено лікувал. властивості рослин і квітів. Поетеса тяжіла до темат. упорядкування віршів у рамках циклу чи збірки. 

Деякі твори, переважно зумовлені драм. подіями часу, не вкладаються у такі рамки й існують окремо: «Дума про скривавлену сорочку» присвяч. пам’яті трьохсот гімназистів, які загинули під Крутами, відбиваючи навалу рос. окупан­тів: жанр. окреслення — дума — визначає героїчну тональність твору, що має міцні традиції в укр. фольклорі. Поема «Єроним» передає гнітючу атмосферу укр. еміграції після 2-ї світової війни, водночас виражає надію на очи­щення від зла і скверни. Тонкою спостережливістю і лірич. настроєм позначені оповідання для дітей у зб. «Материнки» (1946), виданій під псевд. Роксана Вишневецька, гостротою і дотепністю — пародії під псевд. Оксана Черленівна. Серед матеріалів літературозн. характеру виокремлюються спогади про Ю. Дараґана, О. Телігу, У. Самчука, рец. на книги Д. Гуменної, Л. Орленко, статті про писанки та нар. обрядовість. 

Окреме міс­це у творчості Л. посідає скульп­тура. Її роботи ще під час навч. у пластич. школі («Лицар», «Зма­гунка», «Ведмідь») неодноразово відзнач. нагородами. Найголовніші її скульптури — погруддя Т. Шевченка, триптих «С. Петлюра, Є. Коновалець, А. Мельник». Працювала з різними матеріалами і в різних техніках. На жаль, майже всі її роботи загинули після нальоту рад. літаків на Прагу. Заслуговують на увагу писанки Л., насичені фольк­лор. символікою часів язичництва, що виражають нац. світосприйняття українців, пробуджують його істор. пам’ять. 20 віршів поетеси разом із 28-ма репродукціями склали кн. «Великодній передзвін» (Торонто, 1986).

Рекомендована література

1. Барка В. Поезія Оксани Лятуринської // Укр. літ. газета. 1955. Ч. 6;
   Google Scholar Internet
2. Бойчук Б., Рубчак Б. Оксана Лятуринська // Координати: Антологія сучас. укр. поезії на Заході. Нью-Йорк, 1969;
   Google Scholar Internet
3. Шевельов Ю. Над купкою попелу, що була Оксаною Лятуринською // Лятуринська О. Зібрані твори. Торонто, 1969;
   Google Scholar Internet
4. Бойко Ю. Поезія Оксани Лятуринської // Бойко Ю. Вибране. Мюнхен, 1971. Т. 1;
   Google Scholar Internet
5. Неврлий М. Празька поетична школа. К., 1995;
   Google Scholar Internet
6. Ільницький М. Словам суворість і глибінь // Ільницький М. Від «Молодої Музи» до «Праз. школи». Л., 1995;
   Google Scholar Internet
7. Яців Р. Українське мистецтво ХХ ст. Ідеї, явища, персоналії: Зб. ст. К., 1998;
   Google Scholar Internet
8. Слабошпицький М. Вундеркінд // Слабошпицький М. 25 років укр. діаспори. К., 2006.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю