Ляхнер Фридерік

ЛЯ́ХНЕР Фридерік (Lachner Fryderyk; 1856, м. Кеждивазарелі, нині Румунія — 23. 02. 1922, Львів) — польський живописець, графік, кераміст, теоретик мистецтва. Навч. на інж. відділі Львів. політехніки (1872–75), у худож.-пром. школі у Відні (1878–82, з перервами). Водночас працював стенографом у парламенті. 1882–84 на стипендію Крайового відділу вивчав декор. живопис, виготовлення й орнаментику керам. виробів у Мюнхені, Амстердамі, Парижі та Лондоні. Від 1885 — у Львів. реал. школі (з перервою): 1913 — проф. Від 1886 — викладач і художник-декоратор Керам. школи в Коломиї. 1890–1911 — викладач рисунку і декор. живопису Краків. худож.-пром. школи. Брав участь у львів. виставках від 1881. Малював олією та аквареллю побут. і реліг. композиції, портрети, краєвиди у реаліст. стилі. Міські пейзажі часто відтворював у офортах, монотипіях, технікою сухої голки. Виконав рисунок для львів. настін. календаря (1886, видавництво Е. Тшемеського) з портретами кращих львів. журналістів на тлі панорами міста, розпис тимпана Палацу промисловості (1894, 3-я премія конкурсу проектів Галиц. крайової виставки). Створював екслібриси, розписував керам. вироби, проектував меблі, плакати, вітражі, шпалери, декор. тканини (після 1900 — у стилі сецесії). На фасаді павільйону Я. Матейка (арх. Ф. Сковрон) разом з учнями Краків. худож.-пром. школи 1894 намалював фриз у техніці сграфіто із зображеннями мешканців Польщі 15–16 ст. Імовірно, автор живопис. оздоблення фасадів львів. житл. кам’яниць пізнього історизму (нині площа Є. Маланюка, № 7, 1897; вул. Паркова, № 8; вул. І. Рутковича, № 18). Опублікував у львів. і краків. часописах низку статей польс. мовою, зокрема «Sztuka malowania na szkle» (1893), «O kolorowej dekoracji fasad» (1896), «O sposobach malowania dekoracji», «Dekoracja klatki schodowej w gmachu c. k. kolei państwowych we Lwowie» (обидві — 1900), «Obecny stan nauki rysunków» (1902), «Współczesne sztuki graficzne» (1905). Автор дослідж. «Ornament roślinny w sztuce współczesnej zastosowanej do przemysłu» (Lwów, 1900). Деякі роботи зберігаються у Львів. істор. музеї, музеях Польщі.

Тв.: живопис — «На цвинтарі», «Розп’яття», «Св. Аґнеса» (усі — 1880-і рр.), «Жінка» (1884), «Костел і монастир бернардинців у Львові», «Успенська церква» (обидва — бл. 1885–86), «Іспанка», «Араб», «Мулат», «Голівка» (усі — 1886), «В. Крицинський» (бл. 1888), «Вежі Маріацького костелу», «Пам’ятник А. Міцкевичу у Кракові» (1890-і рр.); графіка — серія «Види Львова і Кракова» (1910–19); сграфіто — у худож.-пром. школі (1894–95, не збережено), на фасаді монастиря сестер Найсвятішого Серця Ісуса (1895–96), гімназії св. Анни (1897–98, не збережено; усі — Краків); проекти — оздоблення залів залізнич. вокзалу в Перемишлі (1895–96), стінопису для будинку Львів. театру опери та балету.

Ю. О. Бірюльов

Основні твори

живопис — «На цвинтарі», «Розп’яття», «Св. Аґнеса» (усі — 1880-і рр.), «Жінка» (1884), «Костел і монастир бернардинців у Львові», «Успенська церква» (обидва — бл. 1885–86), «Іспанка», «Араб», «Мулат», «Голівка» (усі — 1886), «В. Крицинський» (бл. 1888), «Вежі Маріацького костелу», «Пам’ятник А. Міцкевичу у Кракові» (1890-і рр.); графіка — серія «Види Львова і Кракова» (1910–19); сграфіто — у худож.-пром. школі (1894–95, не збережено), на фасаді монастиря сестер Найсвятішого Серця Ісуса (1895–96), гімназії св. Анни (1897–98, не збережено; усі — Краків); проекти — оздоблення залів залізнич. вокзалу в Перемишлі (1895–96), стінопису для будинку Львів. театру опери та балету.