ЛЯХО́ВИЧ Броніслав (31. 01. 1856, м. Ніс­ко, нині Під­карп. воєводства, Польща — 25. 02. 1903, Львів) — хімік. Професор (1894). Закін. хім. від­діл. Львів. університету (1880; учень Б. Радзішевського), де від­тоді й працював: асист. (1881–82, 1891–95), приват-доцент (1887–91) каф. хімії, проф., засн. і зав. (1896–1903) каф. неорган. хімії. 1882 захистив дис. «Badania nad węg­lorodami (wodorami) naftowemi. O składnikach galicyjskiego oleju ziemnego» і здобув ступ. д-ра фі­лософії. Стажувався у лаб. проф. М. Ненцького (Бeрн, 1882–83, 1885), на першій у світі каф. фіз. хімії проф. Ґ. Від­еман­на (м. Ляйпциґ, Німеч­чина, 1886–87), у Вищій аграр. школі (Ві­день, 1889–90). Читав лекції з основ термохімії (від 1888). Наукові дослідже­н­ня: хімія і пере­робка нафти, орган. і фіз. хімія, хімія комплекс. сполук, історія хімії. Член Природн. товариства iм. M. Коперника (1876), Нім. хім. т-вa (1884).