Ляхович Надія

ЛЯХО́ВИЧ Надія (19. 02. 1961, м. Сремська Митровиця, нині Сербія) — український педагог, поетеса, громадська діячка в Югославії і Канаді. Сестра Михайла і Петра Ляховичів. Закін. Вищу пед. академію у Сремській Митровиці (1982). Ви­в­чала укр. мову і літературу в Київ. університеті (1987–88), укр. культуру — в Київ. міському пед. училищі (1989). Учи­телювала 1982–85 у м. Крупань (нині Сербія); 1985–88 працювала секр. і адміністратором Укр. культурно-просвітн. товариства «Україна» та ред. і диктором укр. передачі на радіо у м. Славонський Брод (нині Хорватія); 1988–91 — викладач української мови та культури у початк. школі ім. Ф. Маринича у с. Бебрина (побл. Славонського Броду). Водночас 1980–90 викладала укр. мову у Літніх школах для укр. дітей і молоді у різних містах Хорватії. Пише українською мовою. Перші вірші опубл. 1979 у ж. «Нова думка», видала зб. поезій «У мене жіноче серце» (Нови Сад, 1990), переклала українською мовою кн. Н. Терзича «Сребрни ґлас» («Срібний голос», Сремська Митровиця, 1991). У 1992 переїхала до Канади, спочатку — до Монреаля, 1995 — до Торонто. Від 1995 працює педагогом, потім зав. дитсадка «Світличка імені Цьопи Палій» в Торонто. Активна учасниця громад., реліг. і культур. життя українців Канади. Член осередку Спілки укр. молоді в Монреалі, секр. Укр. з’єднан­ня Харитатив. фонду в Торонто (2003–05), голова Дошкіл. ради при шкіл. раді українців Канади, співзасн. і секр. Канад. об’єдн. українців колиш. Югославії в Торонто.

Завантажити статтю