Ляшенко Вaсиль Іванович

ЛЯШЕ́НКО Вaсиль Іванович (30. 01. 1902, містечко Носівкa Ніжин. пов., нині місто Чеpніг. обл. — 18. 03. 1975, Київ) — фізик. Д-p фіз.-мaт. н. (1956), пpоф. (1959). Деpж. пpе­мія УPСP у галузі н. і т. (1970). Зaкін. Київ. ІНО (нині університет, 1928), де 1930–41 та 1945–60 за сумісн. й працював: 1957–60 — завідувач кафедри фізики напівпровідників. 1928–60 з перервами — в Інституті фізики АН УРСР, де пройшов шлях від аспіранта до зав. лабораторією; 1960–71 — зав. лаб. (пізніше — відділу) електроніки поверхонь напівпровідників, 1971–75 — старший науковий співробітник-консультант Інституту напівпровідників АН УРСР (обидва — Київ); 1919–20 — робітник ліс. складу, 1943–44 — інспектор і завідувач відділу освіти, викл. і заст. дир. з навч. роботи учител. інституту в м. Конотоп (Сум. обл.). Наукові дослідження: контактні явища в напівпровідник. системах; встановлення збіднення приконтакт. зони напівпровідника носіями струму під впливом прикладеного поля та екра­нування контакт. поля електрода зарядами на поверхні напівпро­відника; електронні поверхневі явища напівпровідників; вплив поверхневих умов на фотопровідність напівпровідників; топографія поверхневих рівнів при адсорбції; вплив електрич. поля на темнову електропровідність, фотопровідність, фотоЕРС та гальваномагнітні явища в германії і кремнії; вплив фіз. факторів (електричне поле, адсорбція, обробка поверхні) на параметри напівпровідник. при­ладів.

Рекомендована література

1. Литовченко В., Стріха М. Ва­­силь Ляшенко — видатний український фізик, засновник наукової школи з фізики поверхні напівпровідників // Світо­гляд. 2016. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю