Ляшенко Юрій Іванович
ЛЯШЕ́НКО Юрій Іванович (01. 01. 1939, с-ще Хацапетівка, нині м. Вуглегірськ Єнакіїв. міськради Донец. обл.) — режисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Член НСКінУ (1995). Закін. Харків. інститут мистецтв (1966; викл. О. Глаголін). Працює у Києві: 1967–78 — реж., від 1978 — реж.-постановник Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка; водночас 1983–84 — реж. студії «Укртелефільм». Зняв і поставив х/ф: «День перший, день останній» (1978), «“Мерседес” втікає від погоні» (1980), «Записки кирпатого Мефістофеля» (1994, за однойм. романом В. Винниченка, співавтор сценарію; приз «Бронзовий витязь» Мкф «Золотий витязь», м. Тирасполь, Молдова, 1994; за кращу режисуру Мкф «Деметра», м. Ялта, АР Крим, 1997; диплом 1-го Мкф глядац. журі, м. Славутич Київ. обл., 1996); д/ф «Місто на річці Псел» (1983), «Будні РАПО» (1994; обидва — «Укртелефільм»). 2-й реж. кінокартин: «В’язні Бомона» (реж. Ю. Лисенко, 2 серії), «У тридев’ятому царстві» (реж. Є. Шерстобитов; обидві — 1970), «Іду до тебе» (1971, реж. М. Мащенко), «Щовечора після роботи» (1973, реж. К. Єршов), «Серед літа» (1975, реж. В. Ілляшенко), «Театр невідомого актора» (1976, реж. М. Рашеєв), «Жив-був Шишлов» (1987, реж. В. Мотиль, 2 серії). Л. майстерно використовує можливості монтажу для розкриття сюжет. ліній, тем, які не закладено у діалогах та ланцюгу подій, і їх можна виявити лише завдяки особливому розміщенню кадрів; показує вміння знаходити вихід із психол. лабіринтів, займається пошуком духов. проблематики. Автор низки публікацій у періодиці, зокрема ст. «Схаменіться, недолюди!» // «Дніпро», 2006, № 7–8; «Ми не раби, раби не ми, ми — хами!» // «Слово Просвіти», 2006, 19–25 січня; сценарію «Обірвана мелодія» // «Дніпро», 2008, № 1–2. Поставив комедію «Феєрверк» Г. Мамліна (1965) на сцені Київ. ТЮГу, реж. якого був. Перекладав і дублював зарубіжні художні стрічки.
Завантажити статтю
Людина 
