Лященко Петро Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛЯ́ЩЕНКО Петро Іванович (10(22). 10. 1876, м. Саратов, Росія — 24. 07. 1955, Москва) — економіст. Походив із черніг. козац. роду. Доктор економічних наук (1935, без захисту дис.), професор (1913), член-кореспондент АН СРСР (1943), академік АН УРСР (1945). Заслужений діяч науки РФ (1943). Сталінcька премія (1949). Державні нагороди СРСР. Закін. фіз.-мат. факультет (1899) і екон. від­діл. юрид. факультету (1900) С.-Пе­тербур. університету, де й працював (з пере­рвами): від 1903 — приват-доцент; водночас викладав на Вищих жін. курсах. 1900–01 стажувався у Ляйпциз. університеті та с.-г. ін­ституті під керівництвом проф. К. Бюхера (політ­економія) і Ф. Кірхнера (с. госп-во). 1902 склав іспит на ступ. магістра економіки с. господарства, 1907 — на ступ. магістра політ­економії і статистики. 1910 захистив магістер. дис. «Очерки аграрной эволюции в Рос­сии» і здобув зва­н­ня магістра політ­економії. Від 1913 — ординар. професор кафедри політ­економії і статистики, водночас від 1914 — декан юрид. ф-ту, 1916 — в. о. ректора Томського університету (Росія). 1914 захистив дис. «Крестьянское дело и пореформен­ная землеустроительная политика», по­дану на здобу­т­тя наук. ступ. д-ра політ­економії і статистики. Від 1917 — проф. політ­­економії Донського університету; від 1918 — ректор Донського ін­ституту нар. господарства (м. Ростов-на-Дону, РФ); від 1922 — спів­роб. Наркомзему; від 1926 — проф. Ін­ституту червоної професури, ст. н. с. Комуніст. академії (усі — Москва), проф. Моск. університету; за сумісництвом 1927–29 — зав. аграр. каф. Укр. НДІ маркизму-ленінізму (Харків). Від 1935 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту еко­номіки, від 1942 — Ін­ституту історії АН СРСР (обидва — Москва); від 1945 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту економіки АН УРСР (Київ). Як фахівець у галузі аграр. економіки брав участь у роботі багатьох уряд. нарад і комісій. Досліджував історію нар. господарства, екон. думки, аграр. пита­н­ня. Зробив знач. внесок у пере­творе­н­ня історії нар. господарства у самост. галузь екон. науки й дисципліну екон. освіти. Б-ка, рукопис. фонд і архів Л. нині зберігаються у наук. кабінеті його памʼяті в Ін­ституті економіки та про­гнозува­н­ня НАНУ (Київ).

Пр.: Мобилизация земле­владения в Рос­сии и его статистика. Москва, 1905; Очерки аграрной эволюции в Рос­сии. С.-Петербург, 1908. Т. 1; 1913. Т. 2, ч. 1; Томск, 1917. Т. 2, ч. 2; Хлебная торговля на внутрен­них рынках Европейской Рос­сии: Описательно-статист. ис­следование. С.-Петербург, 1912; Зерновое хозяйство и хлеботорговые отношения Рос­сии и Германии в связи с таможен­ным обложением. Петро­град, 1915; История экономических учений. 2-е изд. Ленин­град, 1924; История рус­ского народного хозяйства. Москва; Ленин­град, 1927; 1930; Социальная эконо­мия сельского хозяйства: В 2 т. Москва; Ленин­град, 1930; История на­родного хозяйства СССР: В 2 т. Москва, 1939; 1947–48; 1952.

Літ.: Вірник Д. Ф. Життя і наукова діяльність академіка АН УРСР П. І. Ля­­щенка // Вісн. АН УРСР. 1957. № 1; Кик­тенко Т. П., Скокан Е. И. Петр Иванович Лященко: Библиогр. указ. К., 1961; Сінкевич Є. Г. Петро Іванович Лящен­­ко — дослідник історії народного господарства. Хн., 2002.

Л. А. Ведмідь

Завантажити статтю