Маврикій

МАВРИ́КІЙ, Республіка Маврикій (англ. Mau­ritius, Republic of Mauritius, франц. Maurice, République de Maurice) — острівна держава у пів­ден­но-західній частині Індійського океану. Назва — від найбільшого о-ва (1865 км²; довж. 65 км, шир. 48 км, протяжність берег. лінії 177 км), який лежить за 850 км від Мадаґаскару та за бл. 2 тис. км від пд.-сх. узбереж­жя Африки. До Індії — бл. 4 тис. км. М. також належать о-ви Реюнь­йон, Родриґес, Аґалеґа й архіпелаг Карґадос-Калахос. Заг. пл. країни 2040 км² (суша — 2030 км², водне дзеркало — 10 км²). Насел. 1 348 242 особи (2016; пере­важно сконцентроване на о-ві Маврикій): індо-маврикійців — 68 %, метисів (особи змішаного франко-афро-малаґасій. походже­н­ня) — 27 %, китайців — 3 %, французів — 2 %. Столиця — Порт-Луї (148 тис. осіб, 2012; 46,7 км²; на­звана на честь франц. короля Людовіка XV). Адм.-територ. поділ: 9 округів та 3 залежні території. Офіц. мова — англ., але найбільш поширені франц., креол., а також гінді, урду, бгоджпурі та ін. Реліг. склад: інду­їсти — 48,5 %, римо-католики — 26,3 %, мусульмани-суніти — 17,3 %, проте­станти — 6,4 %. Грош. одиниця — маврикій. рупія. Держ. устрій — унітарна держава; форма правлі­н­ня — парламент. респ. Парламент — однопалатні Законодавчі збори — обирає на 5 р. главу держави (від 2015 президент — А. Ґуріб-Факім) та формує уряд — РМ. М. за­ймає вигідне геогр. положе­н­ня на пере­тині торг. шляхів Індій. океану, тому з давніх часів він приваблював до себе увагу мореплавців і колонізаторів, які називали його «Мальтою Індій. океану». М. здавна ві­домий індонезійцям та арабам. Першим з європейців 1510 там побував зі своєю екс­педицією португал. мореплавець Домінґу Фернандеш. 1598 о-в захопив гол­ланд. адмірал Варвік. Однак перші гол­ланд. поселенці там зʼяви­лися лише 1638. Вони на­звали його на честь свого принца Мориса (Маврициуса) Оранського. Від 1715 — під владою французів, які пере­йменували о-в на Іль-де-Франс («франц. о-в»). З Африки та Мадаґаскару туди завезли рабів. Вони побудували перші міста, проклали дороги, заснували плантації цукр. тростини, індиго та кави. 1810 о-вом заволоділа Велика Британія, яка вже через 5 р. повернула йому попередню назву. Британці пере­селили на о-в багато індій. робітників. Пізніше його почали заселяти й китайці, які за­ймалися торгівлею. До 1903 М. та Сейшели були однією коло­нією. 12 березня 1968 М. став незалеж. державою. У тому ж році прийнято кон­ституцію, яка зі змінами діє донині. По­ступово М. став від­носно стабіл. демократ. державою. Нині М. — чл. ООН, Британ. спів­дружності націй, Афр. союзу, Асоц. регіон. спів­товариства країн Індій. океану, Регіон. спів­товариства роз­витку Пд. Африки, Спіл. ринку Сх. та Пд. Африки, Комісії з питань Індій. океану, Руху Не­при­єд­на­н­ня, СОТ, МВФ, Між­нар. мор. організації, Всесвіт. турист. організації та ін. В основі зовн. політики М. лежить принцип не­­при­єд­на­н­ня. У країні немає влас. зброй. сил, без­пеку забезпечують поліція, поліцей. спецназ та мор. патрул. служба. Водночас невирішеною залишається про­блема поверне­н­ня архіпелагу Чаґос та о-ва Тромлен. О-в Маврикій разом з Реюнь­йоном і Родриґесом входить до групи Маскарен. о-вів, які мають вулканічне походже­н­ня. Їхніми осн. формами рельєфу є стрімкі горби та лавові вершини, на яких унаслідок тривалого вивітрюва­н­ня утворилися родючі ґрунти. С.-г. землі за­ймають майже половину тер. країни. Схили вкривають ліси. Найвища точка — г. Пітон-де-ла-Птіт-Рівʼєр-нуар (вис. 828 м). Країна бідна на мінерал. ресурси. У М. — чудові піщані пляжі та лагуни; завдяки корал. рифам у прибереж. водах тут майже не буває припливів і від­пливів. Клімат тропічний, морський з високою вологістю та не­знач. річною амплітудою температури повітря. Тому в країні немає яскраво виражених сезонів. У літні місяці (від листопада до квітня) температура коливається у межах +23–33 °C, узимку (від травня до жовтня) — у ме­жах +20–25 °C. У жаркий літній сезон бувають циклони. Упродовж року випадає бл. 1500–2500 мм опадів на узбереж­жі та 3500–5000 мм на центр. плато. Мор. вода придатна для купа­н­ня протягом усього року, її температура становить +20–26 °C. Найбільша річка — Ґранд-Рівер-Саут-Іст (16 км). На прибереж. рівнинах — вічнозелені заліснені савани, мангр. хащі та бамбук. ліси. З ендеміч. видів ростуть чорне (ебенове) дерево, дерево нату, ревоганія («пляшкова» пальма). Є кокос. і віялова («дерево мандрівника») пальми, манго, олеандр, жасмин, алое, акація, тюльпан. дерево, баобаб та багато видів папороті. Фауна пред­ставлена пере­важно завезеними людиною видами: кози, свині, олені, кролі, мавпи, щурі, зайці та мангусти. Ендемічні види рептилій збереглися лише на Родриґесі (удави, ящірки-гекони). Повністю винищені величезні сухопутні та мор. черепахи. Трапляються понад 2 тис. видів метеликів і комах. Мор. фауна різноманітніша за наземну. У маврикій. водах мешкають молюски, дельфіни, 4 види китів та понад 300 видів риб (акули, риба-меч, дорадо, риба-собака та ін.). Найбільші заповід­ники: «Махабі Беломб», «Волмара»; нац. парки: «Ущелина Чорної Ріки», «Касела- Берд-Парк», «Ле-Серф-Волан», «Шамарель», «Рівʼєра-де-Ангі­льєс». За класифікацією ООН, М. від­носиться до групи країн, що роз­виваються. Вона приваблює знач­ні іноз. інвестиції та має одні з найвищих доходів на душу насел. серед країн Африки. У 1970-х рр. створ. вільну екон. зону. Станом на 2016 ВВП становив 14,544 млрд дол. США, на душу насел. — 11 004 дол. США. Осн. частку у структурі ВВП і зайнятості насел. забезпечує сфера послуг — від­повід­но 73,5 % та 61 %. Щорічно сюди при­їжджає величезна кількість турис­тів, по­стійно зро­стає чисельність офшор. компаній. У структурі ВВП на с. госп-во припадає 4,5 %, у ньому зайнято 9 % жит. 75 % земел. угідь — під плантаціями цукр. тростини. Маври­кійці також культивують чай, тютюн, кукурудзу, картоплю, банани, батат, маніок, помідори, арахіс, кокос. пальму, каву. Широко екс­плуатуються ліс. угі­д­дя. Тут вирощують велику рогату худобу. Роз­винені птахівництво, козівництво, рибальство. Пром-сть складає 22 % ВВП, у ній зайнято 30 % жит. У структурі пром. комплексу пере­важають під­приємства з пере­робки с.-г. сировини, зокрема діють великі заводи з виробництва цукру, цукр. патоки, рому, пива, консервів з тунця. М. є одним з найбільших екс­портерів вовняних (зокрема й кашемір.) виробів. Низка виробників ві­домих світ. брендів одягу роз­містили тут свої ф-ки. Працюють заводи з пере­робки нафти, виробництва мінерал. добрив, автомоб. акумуляторів, пластмас, метал. вікон. рам і дверей, взут­тя, сонцезахис. окулярів, годин­ників, обробки алмазів і штуч. рубінів для швейцар. годин­ник. заводів. Є судноверф. Досить великий мор. порт роз­таш. у Порт-Луї. Довжина автошляхів 2149 км (з них 75 км — швидкісних). Залізниць немає. Функціонують 5 аеропортів (між­нар. — Плезанс). М. екс­портує текс­тиль і одяг, рибу, цукор, патоку, чай, тютюн, квіти; імпортує пром. товари та обладна­н­ня, продукти харчува­н­ня, нафто­продукти, хім. речовини. Гол. зовн.-торг. партнери: Велика Британія, Франція, США, Індія, Китай та Пд.-Афр. Респ. У столиці — фортеця (1838); мечеть Думма, інду­їст. та буд­дист. храми; музеї: природн. історії, історії Порт-Луї, фото­графії, поштовий, масок; ботан. сад Памплемус з унікал. колекцією рідкіс. тропіч. рослин; у Кʼюрпайпі — архіт. ансамбль «Па­­мʼяті жертв двох воєн», королів. коледж, ратуша, публічна б-ка, у якій зберігаються унікал. ману­скрипти, повʼязані з історією Маскарен. о-вів; у Маебурі — істор. музей; у Мока — губернатор. палац, Університет М. Діють 130 серед. навч. закладів. 8 червня 1992 уряд М. офіційно ви­знав незалежність України, 1 жовтня того ж року були встановлені дипломат. від­носини між М. та Україною. Нині най­ближче посольство М., що відає справами щодо України, роз­таш. у Берліні, справами України в М. за­ймається посольство України у Пд.-Афр. Респ.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю