Маврикій

МАВРИ́КІЙ, Республіка Маврикій (англ. Mau­ritius, Republic of Mauritius, франц. Maurice, République de Maurice) — острівна держава у південно-західній частині Індійського океану. Назва — від найбільшого о-ва (1865 км²; довж. 65 км, шир. 48 км, протяжність берег. лінії 177 км), який лежить за 850 км від Мадаґаскару та за бл. 2 тис. км від пд.-сх. узбережжя Африки. До Індії — бл. 4 тис. км. М. також належать о-ви Реюньйон, Родриґес, Аґалеґа й архіпелаг Карґадос-Калахос. Заг. пл. країни 2040 км² (суша — 2030 км², водне дзеркало — 10 км²). Насел. 1 348 242 особи (2016; переважно сконцентроване на о-ві Маврикій): індо-маврикійців — 68 %, метисів (особи змішаного франко-афро-малаґасій. походження) — 27 %, китайців — 3 %, французів — 2 %. Столиця — Порт-Луї (148 тис. осіб, 2012; 46,7 км²; названа на честь франц. короля Людовіка XV). Адм.-територ. поділ: 9 округів та 3 залежні території. Офіц. мова — англ., але найбільш поширені франц., креол., а також гінді, урду, бгоджпурі та ін. Реліг. склад: індуїсти — 48,5 %, римо-католики — 26,3 %, мусульмани-суніти — 17,3 %, протестанти — 6,4 %. Грош. одиниця — маврикій. рупія. Держ. устрій — унітарна держава; форма правління — парламент. респ. Парламент — однопалатні Законодавчі збори — обирає на 5 р. главу держави (від 2015 президент — А. Ґуріб-Факім) та формує уряд — РМ. М. займає вигідне геогр. положення на перетині торг. шляхів Індій. океану, тому з давніх часів він приваблював до себе увагу мореплавців і колонізаторів, які називали його «Мальтою Індій. океану». М. здавна відомий індонезійцям та арабам. Першим з європейців 1510 там побував зі своєю експедицією португал. мореплавець Домінґу Фернандеш. 1598 о-в захопив голланд. адмірал Варвік. Однак перші голланд. поселенці там з’яви­лися лише 1638. Вони назвали його на честь свого принца Мориса (Маврициуса) Оранського. Від 1715 — під владою французів, які перейменували о-в на Іль-де-Франс («франц. о-в»). З Африки та Мадаґаскару туди завезли рабів. Вони побудували перші міста, проклали дороги, заснували плантації цукр. тростини, індиго та кави. 1810 о-вом заволоділа Велика Британія, яка вже через 5 р. повернула йому попередню назву. Британці переселили на о-в багато індій. робітників. Пізніше його почали заселяти й китайці, які займалися торгівлею. До 1903 М. та Сейшели були однією коло­нією. 12 березня 1968 М. став незалеж. державою. У тому ж році прийнято конституцію, яка зі змінами діє донині. Поступово М. став відносно стабіл. демократ. державою. Нині М. — чл. ООН, Британ. співдружності націй, Афр. союзу, Асоц. регіон. співтовариства країн Індій. океану, Регіон. співтовариства розвитку Пд. Африки, Спіл. ринку Сх. та Пд. Африки, Комісії з питань Індій. океану, Руху Неприєднання, СОТ, МВФ, Міжнар. мор. організації, Всесвіт. турист. організації та ін. В основі зовн. політики М. лежить принцип не­приєднання. У країні немає влас. зброй. сил, безпеку забезпечують поліція, поліцей. спецназ та мор. патрул. служба. Водночас невирішеною залишається про­блема повернення архіпелагу Чаґос та о-ва Тромлен. О-в Маврикій разом з Реюньйоном і Родриґесом входить до групи Маскарен. о-вів, які мають вулканічне походження. Їхніми осн. формами рельєфу є стрімкі горби та лавові вершини, на яких унаслідок тривалого вивітрювання утворилися родючі ґрунти. С.-г. землі займають майже половину тер. країни. Схили вкривають ліси. Найвища точка — г. Пітон-де-ла-Птіт-Рів’єр-нуар (вис. 828 м). Країна бідна на мінерал. ресурси. У М. — чудові піщані пляжі та лагуни; завдяки корал. рифам у прибереж. водах тут майже не буває припливів і відпливів. Клімат тропічний, морський з високою вологістю та незнач. річною амплітудою температури повітря. Тому в країні немає яскраво виражених сезонів. У літні місяці (від листопада до квітня) температура коливається у межах +23–33 °C, узимку (від травня до жовтня) — у ме­жах +20–25 °C. У жаркий літній сезон бувають циклони. Упродовж року випадає бл. 1500–2500 мм опадів на узбережжі та 3500–5000 мм на центр. плато. Мор. вода придатна для купання протягом усього року, її температура становить +20–26 °C. Найбільша річка — Ґранд-Рівер-Саут-Іст (16 км). На прибереж. рівнинах — вічнозелені заліснені савани, мангр. хащі та бамбук. ліси. З ендеміч. видів ростуть чорне (ебенове) дерево, дерево нату, ревоганія («пляшкова» пальма). Є кокос. і віялова («дерево мандрівника») пальми, манго, олеандр, жасмин, алое, акація, тюльпан. дерево, баобаб та багато видів папороті. Фауна представлена переважно завезеними людиною видами: кози, свині, олені, кролі, мавпи, щурі, зайці та мангусти. Ендемічні види рептилій збереглися лише на Родриґесі (удави, ящірки-гекони). Повністю винищені величезні сухопутні та мор. черепахи. Трапляються понад 2 тис. видів метеликів і комах. Мор. фауна різноманітніша за наземну. У маврикій. водах мешкають молюски, дельфіни, 4 види китів та понад 300 видів риб (акули, риба-меч, дорадо, риба-собака та ін.). Найбільші заповідники: «Махабі Беломб», «Волмара»; нац. парки: «Ущелина Чорної Ріки», «Касела- Берд-Парк», «Ле-Серф-Волан», «Шамарель», «Рів’єра-де-Ангі­льєс». За класифікацією ООН, М. відноситься до групи країн, що розвиваються. Вона приваблює знач­ні іноз. інвестиції та має одні з найвищих доходів на душу насел. серед країн Африки. У 1970-х рр. створ. вільну екон. зону. Станом на 2016 ВВП становив 14,544 млрд дол. США, на душу насел. — 11 004 дол. США. Осн. частку у структурі ВВП і зайнятості насел. забезпечує сфера послуг — відповідно 73,5 % та 61 %. Щорічно сюди приїжджає величезна кількість турис­тів, постійно зростає чисельність офшор. компаній. У структурі ВВП на с. госп-во припадає 4,5 %, у ньому зайнято 9 % жит. 75 % земел. угідь — під плантаціями цукр. тростини. Маври­кійці також культивують чай, тютюн, кукурудзу, картоплю, банани, батат, маніок, помідори, арахіс, кокос. пальму, каву. Широко експлуатуються ліс. угіддя. Тут вирощують велику рогату худобу. Розвинені птахівництво, козівництво, рибальство. Пром-сть складає 22 % ВВП, у ній зайнято 30 % жит. У структурі пром. комплексу переважають підприємства з переробки с.-г. сировини, зокрема діють великі заводи з виробництва цукру, цукр. патоки, рому, пива, консервів з тунця. М. є одним з найбільших експортерів вовняних (зокрема й кашемір.) виробів. Низка виробників відомих світ. брендів одягу розмістили тут свої ф-ки. Працюють заводи з переробки нафти, виробництва мінерал. добрив, автомоб. акумуляторів, пластмас, метал. вікон. рам і дверей, взут­тя, сонцезахис. окулярів, годинників, обробки алмазів і штуч. рубінів для швейцар. годинник. заводів. Є судноверф. Досить великий мор. порт розташ. у Порт-Луї. Довжина автошляхів 2149 км (з них 75 км — швидкісних). Залізниць немає. Функціонують 5 аеропортів (міжнар. — Плезанс). М. експортує текстиль і одяг, рибу, цукор, патоку, чай, тютюн, квіти; імпортує пром. товари та обладнання, продукти харчування, нафтопродукти, хім. речовини. Гол. зовн.-торг. партнери: Велика Британія, Франція, США, Індія, Китай та Пд.-Афр. Респ. У столиці — фортеця (1838); мечеть Думма, індуїст. та буддист. храми; музеї: природн. історії, історії Порт-Луї, фотографії, поштовий, масок; ботан. сад Памплемус з унікал. колекцією рідкіс. тропіч. рослин; у К’юрпайпі — архіт. ансамбль «Па­­м’яті жертв двох воєн», королів. коледж, ратуша, публічна б-ка, у якій зберігаються унікал. манускрипти, пов’язані з історією Маскарен. о-вів; у Маебурі — істор. музей; у Мока — губернатор. палац, Університет М. Діють 130 серед. навч. закладів. 8 червня 1992 уряд М. офіційно визнав незалежність України, 1 жовтня того ж року були встановлені дипломат. відносини між М. та Україною. Нині найближче посольство М., що відає справами щодо України, розташ. у Берліні, справами України в М. займається посольство України у Пд.-Афр. Респ.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю