Мавроїді-Пападакі Софія

МАВРОЇДІ́-ПАПАДА́КІ Софія (Μαυροειδή-Παπαδάκη Σοφία; 26. 06. 1898, м. Фурні, о-в Крит — 27. 06. 1977, м. Каллітея, Греція) — грецька письменниця і перекладачка. Нац. премія Опору (1946). Закін. Афін. університет (1931). Викладала давньогрец. й сучасну грец. літературу в серед. та вищих навч. закладах (1931–70). У роки 2-ї світової вій­ни брала участь у грец. Русі Опору. Авторка романів «Αταλάντη, η Νεράιδα του δάσους» («Аталанта, лісова русалка», 1957), «Ο Αλέξανδρος και η Γοργόνα» («Олександр і Горгона», 1959), «Τζαβέλλας, η ψυχή του Σουλιού» («Дзавеллас, душа Сулі», 1961), повістей «Το παραμύθι του Ολύμπου» («Казка Олімпу», 1943) і «Το λάλημα της καμπάνας» («Спів дзвонів», 1965), поет. зб. «Ώρες Αγάπης» («Час кохання», 1934), «Της Νιότης και της Λευτεριάς» («Піс­ня молодості й волі», 1946), «Λουλούδι της Τέφρας» («Квітка з попелу», 1965; усі — Афіни), низки масових рев. пісень, есе, літ. і театр. крит. статей. Писала також для дітей. Осн. теми творчості М.-П. — життя сучас. світу, міць людського духу, важка праця простих людей. Перекладала твори англ., амер., франц., норвез. та укр. письменників, зокрема поезії «І виріс я на чужині», «І небо невмите, і заспані хвилі», «Пророк» Т. Шевченка для ювіл. вид. його творів (Афіни, 1964), окремі твори І. Франка і Лесі Українки.

Завантажити статтю