МАГНЕЗИ́Т (за на­звою хім. елемента магнію) — магнезіальний шпат, мінерал класу карбонатів Mg[CO3]. Вперше описав нім. мінералог Д.-Л.-Ґ. Карстен за зразками, зна­йденими у примор. частині Фесалії — місцевості Магнезія (Греції). З сидеритом Fe[CO3] утворює змішані кри­стали (тверді роз­чини), містить домішки Mn, Са, Ni. Сингонія тригональна, дитригонально-скаленоедрич. вид симетрії. Форми виділе­н­ня: суціл. мармуроподібні маси та натічні агрегати, дуже рідко кри­стали ромбоедрич. га­бітусу. Утворює щільні аморф­ні і явно кри­сталічні різновиди. Ко­лір білий з жовтуватим або сірим від­тінком. Блиск скляний про­зорий. Спайність досконала по ром­боедру. Твердість 4–4,5, густина 2,0–3,1, nm = 1,700, np = 1,509. Роз­чиняється в гарячих кислотах, перед паял. трубкою роз­тріскується. Зу­стрічається в таль­кових і хлорит. сланцях. Утворює пром. родовища двох типів — гідротермальні й інфільтраційні. Асоціює з доломітом, кальцитом, арагонітом, брейнеритом, сидеритом, серпентином і бруситом. У інфільтрацій. родовищах частіше зу­стрічається разом з гель-М., бурими залізняками, опалом, халцедоном і нікельвміс. силікатами. Ві­домі псевдоморфози М. по кальциту, тальку і бурих залізняків по М. Великі родовища М. знаходяться на Уралі (РФ; Саткинське, Халіловське), в Австрії (Вейтче в Альпах), Словач­чині та Китаї. Рідкіс. мінерал в Україні. Виявлений у Криворіз. бас. серед бурих залізняків і карбонат. жил, повʼязаних зі зміненими ультраосн. породами, на Донбасі у складі доломіт. товщі Стил. родовища та вапняково-магнієвих скарнах, у Придністровʼї у складі нерозчин. залишку гіпсу тираської світи, характер. супутник калій. солей Пере­дкарпа­т­тя. Використовують у металург. промисловості, на буд-ві як вогнетрив. матеріал і при виготовлен­ні цементу.