МАГУ́РА Iгор Сильвестрович (22. 11. 1928, Київ — 02. 05. 2022, Київ) — біо­фізик. Син С. Магури. Доктор біо­логічних наук (1974), професор (1989), академік НАНУ (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Держ. премії СРСР (1983) та України (1992) у галузі н. і т. Премія ім. О. Богомольця НАНУ (2010). Закін. 1-й Ленінгр. мед. ін­ститут (нині С.-Петербург, 1953). Пере­бував на військ. службі у ВМФ на лікар. посадах (1953–58). Від­тоді працював в Ін­ституті фізіології НАНУ (Київ): від 1981 — провід­ний науковий спів­робітник; водночас 1982–96 — наук. кер. від­ділу заг. фізіології біол. факультету Київ. університету; за сумісництвом від 1982 — професор кафедри молекуляр. фізіології і біо­фізики Київ. від­діл. Моск. фіз.-тех. ін­ституту; від 1995 — лектор каф. мед. радіофізики Київ. університету. Наукові дослідже­н­ня: молекулярні механізми регуляції клітин­ної збудливості, зокрема її пластичність і роль калієвих ка­налів у динаміці сигнальних систем, що ви­значають інтегральну функцію нервових клітин. Спів­авт.