Мадаґаскар

Визначення і загальна характеристика

МАДАҐАСКА́Р, Республіка Мадаґаскар (малаґасій. Madagasikara, Repobli­kanʼi Madagasikara, франц. Mada­gascar, République de Madagas­car) — острівна держава у пів­ден­но-західній частині Індійського океану. Знаходиться за бл. 400 км від пд.-сх. узбереж­жя Африки та за бл. 850 км від зх. части­ни о-ва Маврикій, на одно­ймен­ному (587 040 км², 4-й у світі за роз­міром території; протяжність з Пн. на Пд. 1580 км, довж. берег. лінії 4828 км) і прилеглих дрібних (бл. 1 км²) островах. Має стратег. роз­міще­н­ня вздовж Мозамбік. ка­налу. Насел. 24 430 325 осіб (2016); пере­важно малаґасійці (етнічні групи: антадруї, антайсака, антайфасі, бару, бецілеу, везу, зафіманіра, магафалі, мерина, сакалава, танала та ін.), проживають також індуси, китайці, коморці, креоли, паки­станці та французи. Столиця — Антананаріву (2,61 млн осіб, 2015). Адм.-територ. поділ — 6 провінцій (фарітані). Офіц. мови: малаґасій., франц., англійська. 52 % жит. є прихильниками місц. вірувань, 21 % — католицизму, 20 % — проте­стантизму, 7 % — мусульманства. Грош. одиниця — малаґасій. аріарі. Держ. устрій — унітарна держава. Глава держави — президент. Законодавча влада належить двопалат. парламенту, який складається з Сенату та Нац. зборів.

До 1 тис. до н. е. тут мешкали племена, які від­носилися до афр. расових типів. Від­тоді почалося проникне­н­ня пд.-азій. монголоїдів, які по­ступово змішалися з місц. аборигенами. У 14 ст. у центр. частині о-ва утворилася держава Імерина, яка у 19 ст. стала основою створе­н­ня Малаґасій. королівства. 1500 М. для Європи від­крили португальці. Пізніше декілька разів намагалися захопити о-в Франція та Велика Британія. Однак упродовж довгого часу малаґасійцям, які використовували англо-франц. протиріч­чя, вдавало­ся зберігати незалежність. Від 1840-х рр. на М. тривав період екон. і культур. під­несе­н­ня. 1883 роз­почалося мас­штабне вторг­не­н­ня франц. військ. У серпні 1896 Франція ліквідувала владу монархів Імерина; короля Ранавалюна ІІІ вислали з М., а багатьох пред­ставників королів. родини та малаґасій. високопосадовців стратили. 1897 М. отримав статус франц. колонії. 1942–43 о-в окупували британ. війська. Від 1946 — замор. тер. Франції, від 1958 — її автономна респ. 1960 М. отримав незалежність. Першим президентом став соціал-демократ профранц. орієнтації Ф. Циранана, який 1972 був від­сторонений від влади внаслідок військ. пере­вороту. 1973 ліквідовано франц. військ. бази. 21 грудня 1975 від­бувся референдум, на якому жит. М. під­тримали соціаліст. шлях роз­витку країни. Була встановлена однопартійна система влади. Тоді ж президентом став Д. Рацирака, а країна отримала нову назву — Демократ. Респ. М. 1990 період соціалізму завершився. 1992 проголошено нову кон­ституцію, за якою країна отримала сучасну назву. 1993–98 від­булося декілька змін урядів. На парламент. виборах 1998 отримав пере­могу та вдруге став президентом колиш. диктатор Д. Рацирака. 2002 пост президента здобув М. Равалаломанана, що роз­кололо країну на 2 частини (на прихильників нового та старого президентів). Деякі провінції збиралися проголосити автономію, проте обраному 2006 на по­втор. термін М. Равалаломанані вдалося зберегти цілісність держави. 2009 під тиском протестів опозиції президент пере­дав владу військовим, а ті — лідеру опозиції та меру столиці Е. Раджоєліну. Кон­ституц. суд М. ви­знав закон­ною пере­дачу влади. Низка країн, зокрема й США, засудили пере­ворот і при­грозили санкціями. Завдяки довгому процесу посередництва Регіон. спів­товариства роз­витку Пд. Африки у січні 2014 президентом став Е. Раджаонарімампіаніна. Нині М. — чл. ООН, Афр. союзу, Асоц. регіон. спів­товариства країн Індій. океану, Регіон. спів­товариства роз­витку Пд. Африки, Спіл. ринку Сх. і Пд. Африки, Комісії з пи­тань Індій. океану, Руху Не­приєд­на­н­ня, СОТ, МВФ, Між­нар. мор. організації, Всесвіт. турист. організації та ін. М. пере­тинає Пд. тропік, який ви­значає тропіч. характер його природи. З Пн. на Пд. через всю сх. частину о-ва про­стягається сильнорозчленов. Центр. нагірʼя (Високе плато; за­ймає понад 1/3 тер.). Є також згаслі вулкани та великі вулканічні гори: на Пн. — масив Царатанана з найвищою точкою країни (2876 м), у центрі — масив Анкаратра (2643 м), на Пд. — Вохімехеті (1956 м). Зх. частина М. зайнята широкими (завширшки 100–200 км) низовинами та невисокими рівнинами. Мор. узбереж­жя на Пн. сильнорозчленоване, на Зх. — плоске та порізане чисел. піщаними дельтами річок. Майже скрізь берег облямований потуж. корал. колоніями. Уздовж сх. узбереж­жя про­стягається вузька (20–30 км) берег. низовина, якій притаман­ні еродов. горби та дюни. Прямоліній. сх. берег порізаний багатьма мілкими затоками, які закриті з боку океану корал. рифами. Клімат тропічний, упродовж усього року на о-ві тепло. Клімат. від­мін­ності по­значаються перед­усім у режимі та кількості опадів, висот. зональності. Роз­поділ опадів залежить від особливостей рельєфу. У пн. частині о-ва — вологий клімат екваторіал. мусонів. Його сх. частина найбільш зволожувана (понад 3000 мм). Середня температура січня +26 °С, липня — +20 °С. Центр. нагірʼя від­різняється більш помір. кліматом. У столиці на вис. 1400 м середня температура січня +20 °С, липня — +13 °С, а кількість середньоріч. опадів 1500 мм. На Пд. Зх. випадає менше 400 мм опадів на рік, а середня температура січня +30 °С. Завдяки рясним опадам М. має густу мережу багатовод. рік: Менарандра, Манґукі, Мананара, Маґававі, Бецібука, Унілагі. Найбільшими озерами є Алаутра, Кінкуні, Ігутрі. Одним з природ. чудес країни є Мертве озеро. Роз­ві­дано родовища нафти, природ. газу, вугі­л­ля, титан. руди, хромітів, нікелю, міді, свинцю, платини, урану, золота, графіту, слюди, солі, дорогоцін. (рубін, сапфір) та напів­дорогоцін. (гранат, циркон, берил, турмалін, аметист) камі­н­ня. На Центр. нагірʼї пере­важають червоні ґрунти, завдяки яким М. іноді називають «Великим червоним о-вом». М. є унікальним щодо кількості ендеміч. пред­ставників флори та фауни. Тут росте понад 1 тис. видів орхідей. На пере­важ. частині о-ва панує рослин­ність саван (баобаби, пальми). У тропіч. лісах — равенала («дерево мандрівників»), палісандрове, чорне та залізне дерева, бамбук, каучуконоси та папороті. Тропічні ліси Атсінанани занесено до світ. спадщини ЮНЕСКО. Тропічні напів­пустел. ділянки трапляються на Пд. Зх. Уздовж зх. узбереж­жя, рукавами заболочених дельт, панує мангр. рослин­ність. На сх. узбереж­жі ростуть гаї кокос. пальм. Священ­ною твариною М. є лемур (понад 50 видів, зокрема й най­дрібніший примат в світі — мишачий). Найбільший хижий ссавець о-ва — фосса. Водяться також зебу, фаналока, мунґо, мангуст, тенрек (пред­ставник комахоїдних), афр. кабан, водяна свиня. Серед плазунів — ящірки, крокодили, черепахи, хамелеони, удави, гекони та більше сотні видів змій (жодної ядовитої). Багато своєрід. птахів: зелені папуги, яскраво-червоні кардинали, сині голуби, султанська курочка, ефі­опський ібіс, зимородок синій, орел-змієїд, курол. Водиться значна кількість комах, зокрема понад 3000 видів метеликів (унікал. — мадаґаскар. комета). У прибереж. водах — тунець, креветки, краби, лангусти, акули. Нац. парки: Ісалу, Амбоґітра, Масуала, Мананара, Монтань-дʼАмбр; заповід­ники з ендеміч. пред­ставниками флори і фауни: Цінґі-де-Бемарага (памʼятка ЮНЕСКО), Андрінґітра, Андуґаґела, Анкарана, Бетампона, Загамена, Лукубе, Царатанана, Цін­ґі-де-Намурука, Перінет.

М. від­носиться до групи найменш роз­винених країн світу. Станом на 2016 ВВП складав 1510 дол. США на душу насел. 50 % жит. пере­буває за межею бідності. Нац. госп-во має яскраво виражений аграрно-сировин. характер. Аграр. сектор складає 27,3 % ВВП, у ньому задіяно 80 % дорослого насел. країни. Роз­винені пром. рибальство (налагоджено штучне роз­веде­н­ня риби) та ліс. госп-во. Поширені великі плантації. Осн. товарні с.-г. культури: кава, ваніль, гво­здика, перець, цукр. тростина, тютюн, сизаль, бавовник. Для внутр. спожива­н­ня вирощують рис, кукурудзу, сорго, маніок, картоплю, батат, квасолю, арахіс, банани. Тварин­ництво має екс­тенсив. характер. Роз­водять зебу, кіз, овець, свиней, домаш. птахів. Частка промисловості у ВВП країни становить 16,4 %. У струк­турі пром. комплексу пере­важають під­приємства з пере­робки с.-г. сировини. Виробляють різноманітні море­продукти, консерви, ром, цукор, мило, папір, текс­тиль, шкіру, взу­т­тя, посуд, цемент, скло. Працює автомо­біле­­складал. завод з імпорт. комп­лекту­ючих. Хоча М. й багатий на різноманітні корисні копа­лини, проте гірничовидобувна пром-сть роз­винена від­носно слабо. У м. Туамасіна пере­робляють імпортов. нафту. Динамічно роз­вивається сфера послуг (56,3 % ВВП), у першу чергу за рахунок турист. бізнесу. Гол. турист. регіон М. — зх. узбереж­жя з найпопулярнішим курортом Нусі-Бе. На сх. узбереж­жі найвідвідуванішим курортом є о-в Сент-Марі. М. екс­портує ваніль (1-е м. у світі), каву, гво­здику, перець, цукор, море­продукти (с.-г. товари забезпечують до 90 % валют. надходжень); бавовняні тканини, одяг; графіт, слюду, хроміти; нафто­продукти; імпортує пром. устаткува­н­ня, машини, нафту, предмети широкого вжитку та продукти харчува­н­ня. Гол. зовн.-торг. парт­нери: Франція, Китай, США, Пд.-Афр. Респ., Індія, Німеч­чина. Транс­порт роз­винений погано. Довжина залізниць 854 км, автошляхів — 34,5 тис. км (з твердим покри­т­тям — бл. 5,6 тис. км). Гол. мор. порти: Туамасіна, Магадзанґа, Анциранана, Туліара; між­нар. аеропорти: Антананаріву та Магадзанґа.

Вищу освіту забезпечують 6 університетів (Антананаріву, Анциранани, Фіанаранцуа, Магадзанґи, Туамасіни, Туліари), 7 ін­ститутів та 14 приват. навч. закладів. Па­мʼятки історії та архітектури: Королів. пагорб Амбогіманґа (обʼєкт ЮНЕСКО), президент. палац, бу­дівля Нац. б-ки, муніцип. театр Ізутрі, ботанічно-зоол. парк Цім­базаза. Функціонують Нац. істор., Мист. і Археол. музеї. Видатні діячі країни: нац. гордість малаґасій. естради Р. Фраг, поет Ґ. Мажунґа, письмен­ники Ж.-Ж. Ра­біарівелу, М. Ракутусун, кінорежисер Р. Радзаунарівелу.

4 березня 1992 М. ви­знав незалежність України, 10 червня 1993 між двома країнами встановлено дипломат. від­носини. Нині най­ближче посольство М., що відає справами щодо України, роз­таш. у Москві, справами України в М. за­ймається посольство України у Пд.-Афр. Респ.

Літ.: Корочанцев В. А., Цветков В. А. Мадагаскар. Москва, 1977; Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопед. довід. К., 2005; Карташова Л. Месяц на Мадагаскаре // Азия и Африка сегодня. 2005. № 2; Клименко В. Вы еще не были на Мадагаскаре? // Там само. 2007. № 3.

Н. М. Матвієнко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю