Мазілу Дан-Хорія

МАЗІ́ЛУ Дан-Хорія (Mazilu Dan Horia; 20. 04. 1943, м. Пітешть, Румунія — 16. 09. 2008, Бухарест) — румунський літературознавець, фі­лолог-україніст, перекладач. Доктор філологічних наук (1972), професор (1991), член-кореспондент Румун. академії (2001). Премії ім. Т. Майореску Румун. академії (1994), Асоц. письменників Бухареста (2001) та ін. Закін. укр. відділ. факультету слов’ян. мов (згодом філол. ф-т) Бухарест. університету (1966), де відтоді й працював викл. української мови та літ-ри (1967–90) та давньої румун. літ-ри (1990–2008). В остан­ні роки життя був також ген. дир. б-ки Румун. академії. Досліджував питання розвитку давньої румун. літ-ри в її зв’язках і зіставляннях з європ., передусім слов’ян. літ-рами, насамперед українською. Автор багатьох монографій та статей на цю тему, зокрема публікацій в бухарест. українськомов. вид. «Обрії» та «Наш голос»: «З історії румуно-українських літературних взаємин», «Українська барокова література та сприйняття мотивів античності» (обидві — 1983), «Петро Могила і київські панегіристи» (1987), «Маловідомі румунські переклади з творчості Іоаникія Галятовського» (1988), «Початки румунсько-українських культурних взаємин» (1994–95, ч. 1–3) тощо. Упорядкував 2-е повне вид. «Cobzarul» («Кобзар», Бухарест, 1990) румун. мовою, написав передмову, примітки й біогр. довідку, яку також вміщено у двомов. вид. поезій Т. Шевченка «Marele Cob­zar» («Великий Кобзар», Ясси, 1999). М. наголошував на самобутності Т. Шевченка як нац. поета, характеризуючи його водночас як одного з найвизнач­ніших представників слов’ян. та європ. романтизму. Заперечував спрощене тлумачення нар. характеру його творчості, що актуалізувало проблему інтелектуалізму шевченків. поет. мислення. У ст. українською мовою «Балади, наснажені ліризмом» (альманах «Обрії», [Бухарест], 1989) зосередив увагу на еволюції балад. форми в укр. поета (від «Причинної» до поезії балад. типу «У тієї Катерини»), збагаченні класич. моделі жанру завдяки поет. сублімації переживань героїв (передусім характер. «вибуховим» монологам), що є виявом ліризму як однієї з найприкметніших ознак худож. мис­лення Т. Шевченка. Розробив курс сучас. української мови для ВНЗів (морфологія, 1976; синтаксис, 1978) та курс історії української мови (1983). Написав шкіл. підручники з укр. граматики (для 5–7 кл.). Переклав і видав у Бухаресті антологію сучас. укр. новели «Au trecut în goană caii» («Пролетіли коні», 1971; у спів­авт. з С. Ґруєю), зб. оповідань «Viaţa e amarnică şi dulce» («Таке гірке, таке солодке життя», 1975) Є. Гуцала, романи «Canalul» («Канал», 1979) І. Григурка та «Stolul de lebede» («Лебедина зграя», 1985) Василя Земляка, написав вступну статтю до двомов. румун.-укр. вид. «Mihail Eminescu. Poezii» («Ми­хаїл Емінеску. Поезії», Бухарест, 2000).

Рекомендована література

1. Соловей Е. Обрії румунського україніста // Всесвіт. 1985. № 10;
   Google Scholar Internet
2. A murit Dan Horia Mazilu // Evenimentul zilei. 2008, 16 sept.; Носенко Т. Румунська україні­стика: події, факти // СіЧ. 2009. Вип. 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю