Мазур Борис Михайлович

МА́ЗУР Борис Михайлович (18. 08. 1934, Київ — 04. 09. 2010, там само) — актор, артист розмовного жанру. Чоловік Н. Мазур. Заслужений артист України (1998). Закін. театр. студію при Київ. театрі ім. І. Франка (1961), Держ. інститут театр. мистецтва (Москва, 1970; викл. М. Раєвський). Відтоді працював у театрі «Слово» при СПУ; 1973–95 — арт. розмов. жанру Нац. філармонії України; 1995–2010 — актор Муз.-драм. театру ім. Шолом-Алейхема (усі — Київ). Виступав на автор. вечорах О. Гончара, Б. Олійника, П. Загребельного, В. Юхимовича та ін. Автор літ. програм: «У дзеркалі слова» Б. Олійника, «Диво» П. Загребельного, «Собаче серце» М. Булгакова, «Як це робилося в Одесі» І. Бабеля, «Лист до дружини» В. Винниченка, «Правда і кривда» М. Стельмаха, «Тронка» О. Гончара. Грав ролі героїко-соц. плану. Знімався у телесеріалах: «Царівна» за мотивами повісті О. Кобилянської (1994, реж. С. Туряниця), «Острів любові» (1995–96, реж. О. Бійма), «Право на захист» (2002, реж. В. Криштофович), «Європейський конвой» (2003, реж. А. Бенкендорф), «Ситуація 202» (2006–07, реж. І. Лузін, К. Шихар). Ролі: Гриць, Василь («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» М. Старицького), Никодим («Гріх і покаяння» І. Карпенка-Карого), Террачіні («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Циган («Відьомська молитва» за поемою «Відьма» Т. Шевченка), Северин («Сині роси» М. Зарудного), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки), Барон («На дні» М. Горького).

Завантажити статтю