Мазур Борис Михайлович

МА́ЗУР Борис Михайлович (18. 08. 1934, Київ — 04. 09. 2010, там само) — актор, артист роз­мовного жанру. Чоловік Н. Мазур. Заслужений артист України (1998). Закін. театр. студію при Київ. театрі ім. І. Франка (1961), Держ. ін­ститут театр. мистецтва (Москва, 1970; викл. М. Раєвський). Від­тоді працював у театрі «Слово» при СПУ; 1973–95 — арт. роз­мов. жанру Нац. філармонії України; 1995–2010 — актор Муз.-драм. театру ім. Шолом-Алейхема (усі — Київ). Ви­ступав на автор. вечорах О. Гончара, Б. Олійника, П. Загребельного, В. Юхимовича та ін. Автор літ. про­грам: «У дзеркалі слова» Б. Олійника, «Диво» П. Загребельного, «Собаче серце» М. Булгакова, «Як це робилося в Одесі» І. Бабеля, «Лист до дружини» В. Вин­ниченка, «Правда і кривда» М. Стельмаха, «Тронка» О. Гончара. Грав ролі героїко-соц. плану. Знімався у телесеріалах: «Царівна» за мотивами повісті О. Кобилянської (1994, реж. С. Туряниця), «Острів любові» (1995–96, реж. О. Бійма), «Право на захист» (2002, реж. В. Криштофович), «Європейський конвой» (2003, реж. А. Бенкендорф), «Ситуація 202» (2006–07, реж. І. Лузін, К. Шихар). Ролі: Гриць, Василь («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» М. Старицького), Никодим («Гріх і покая­н­ня» І. Карпенка-Карого), Тер­рачіні («Памʼять серця» О. Корнійчука), Циган («Від­ьомська молитва» за поемою «Від­ьма» Т. Шевченка), Северин («Сині роси» М. Зарудного), Дон Жуан («Камін­ний господар» Лесі Українки), Барон («На дні» М. Горького).

Завантажити статтю