Мазур Валерiй Леонідович

Визначення і загальна характеристика

МА́ЗУР Валерiй Леонідович (28. 10. 1939, Днiпропетровськ, нині Дніпро) — фахівець у галузі прокатного виробництва та обробки металів тиском. Доктор технічних наук (1983), професор (1990), член-кореспондент НАНУ (1998). Державна премія України в галузі науки і техніки (2000), премія РМ СРСР (1990). Засл. дiяч н. i т. УРСР (1989). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1996, 2014, 2020), орден князя Яро­с­лава Мудрого 5-го ступ. (2010). Закiн. Днiпроп. металург. інститут (1961). Відтоді працював в Укр. н.-д. труб. інституті; 1966–93 — в Інституті чорної металургії АНУ (обидва — Дніпропетровськ): 1976–87 — зав. лаб. гарячої прокатки тонкого листа, 1987–93 — завідувач відділу виробництва тонкого листа. 1993–95 — заступник міністра, 1995–97 — Міністр промисловості України, 1997–99 — 1-й заст. міністра пром. політики України, 1999–2001 — радник Президента України. Від 2001 — гол. н. с. відділу безперерв. лиття та деформац. процесів Фіз.-тех. інституту металів та сплавів НАНУ (Київ). Вивчав ефекти мікрогеометрії поверхні валків і деформов. металу, кінемат. параметри процесу прокатування; розробив теорію прокатування в умовах застосування мастила та запропонував у промисловості нові способи підвищення ефективності процесів прокатування та покращення якості листопрокат. стал. продукції. Очолював у Міністерстві чорної металургії СРСР наук.-тех. напрям з виробництва гарячокатаної та холоднокатаної тонколист. сталі. 1993–2001 координував роботу металург. (чорна та кольор. металургії, гірничо-рудне виробництво), маш.-буд., хім., гірн.-хім., деревооброб., мебл., легкої пром-стей. Нині осн. наук. інтереси пов’язані з розвитком теорії прокатки на базі сучас. можливостей обчислюв. техніки, розробкою та реалізацією енергоощад. технологій у металургії, а також ін. проблемами економіки та пром. політики.

Завантажити статтю