Мазур Валерiй Леонідович

МА́ЗУР Валерiй Леонідович (28. 10. 1939, Днi­пропетровськ, нині Дні­про) — фахівець у галузі прокатного виробництва та обробки металів тиском. Доктор технічних наук (1983), професор (1990), член-кореспондент НАНУ (1998). Державна премія України в галузі науки і техніки (2000), премія РМ СРСР (1990). Засл. дiяч н. i т. УРСР (1989). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1996, 2014, 2020), орден князя Яро­с­лава Мудрого 5-го ступ. (2010). Закiн. Днi­проп. металург. ін­ститут (1961). Від­тоді працював в Укр. н.-д. труб. ін­ституті; 1966–93 — в Ін­ституті чорної металургії АНУ (обидва — Дні­пропетровськ): 1976–87 — зав. лаб. гарячої прокатки тонкого листа, 1987–93 — завідувач від­ділу виробництва тонкого листа. 1993–95 — за­ступник міністра, 1995–97 — Міністр промисловості України, 1997–99 — 1-й заст. міністра пром. політики України, 1999–2001 — радник Президента України. Від 2001 — гол. н. с. від­ділу без­перерв. лиття та деформац. процесів Фіз.-тех. ін­ституту металів та сплавів НАНУ (Київ). Ви­вчав ефекти мікрогеометрії поверх­ні валків і деформов. металу, кінемат. параметри процесу прокатува­н­ня; роз­робив теорію прокатува­н­ня в умовах за­стосува­н­ня мастила та за­пропонував у промисловості нові способи під­вище­н­ня ефективності процесів прокатува­н­ня та покраще­н­ня якості листо­прокат. стал. продукції. Очолював у Міністерстві чорної металургії СРСР наук.-тех. напрям з виробництва гарячокатаної та холоднокатаної тонколист. сталі. 1993–2001 координував роботу металург. (чорна та кольор. металургії, гірничо-рудне виробництво), маш.-буд., хім., гірн.-хім., деревооб­роб., мебл., легкої пром-стей. Нині осн. наук. інтереси повʼязані з роз­витком теорії прокатки на базі сучас. можливостей обчислюв. техніки, роз­робкою та реалізацією енергоощад. технологій у металургії, а також ін. про­блемами економіки та пром. політики.

Завантажити статтю