МА́ЗУР Владислав Іустинович (11. 07. 1937, м. Умань Київ., нині Черкас. обл.) — матеріало­знавець. Брат О. Мазура. Доктор технічних наук (1983), професор (1986). Заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закін. Ленінгр. політех. ін­ститут (нині С.-Пе­тербург; 1960). Від­тоді працював у Куйбишев. філії (нині м. Самара, РФ) Всесоюз. ін­ституту авіац. матеріалів; 1962–64 — на Новокриворіз. гірн.-збагачув. комбінаті (м. Кривий Ріг Дні­проп. обл.); 1964–76 — в Ін­ституті чорної металургії Міністерства чорної металургії СРСР; 1976–2012 — у Нац. металург. академії України (обидва — Дні­пропетровськ, нині Дні­про): 1984–2012 — професор кафедри матеріало­знавства; 2012–16 — проф., від 2016 — завідувач кафедри високотемператур. матеріалів і порошк. металургії Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут». Наукові дослідже­н­ня: фазові рівноваги та пере­творе­н­ня в системах на основі заліза, титану і алюмінію, в термодинам. системах з мікрогетероген. рідкою фазою. За­пропонував поправку до формули фаз Гіб­бса для обчисле­н­ня реал. кількості ступенів свободи в системах з мікрогетероген. рідкою фазою, об­умовленою кластеро­утворе­н­ням; на основі термодинаміки незворот. процесів (версія пере­носу) роз­робив методологію аналізу мікро­скоп. кінетики фазових пере­творень за допомогою діа­грам фазових рівноваг. Спів­автор до­кум.-публіцист. кн. «К. П. Бунин. 1910–2010. Первое столетие» (Дн., 2010).