МАЗУ́РИК Омелян Михайлович (02. 02. 1937, с. Брижава Під­карп. воєводства, Польща — 13. 11. 2002, м. Вожур, Франція) — живописець. Син М. Мазурика. Член Спілки польс. митців, франц. мист. обʼєд­нань. Закін. Краків. АМ (1964), Париз. ВШ образотвор. мистецтва (1968; студія М. Брешона). 1964–67 — учитель живопису у серед. школах Кракова. Від 1967 — у Парижі. Голова Укр. мист. клубу в Парижі. 2001–02 — проф. Львів. АМ. Учасник худож. ви­ставок від 1970. Персон. — у Києві (1964), Парижі (1970–73, 1975), Торонто, Філадельфії (США; обидві — 1973), Львові (1990). Під впливом лемків. ікон детально ви­вчав сакрал. мистецтво на Київщині, Волині та Гуцульщині, по­глиблював студії по­їздками до Болгарії, Греції, Македонії та Сербії. Ви­вчав візант. і давньоукр. іконопис князів. доби, пізнього середньовіч­чя і геть­манщини. Від­родив традиц. сакрал. середньовічне мистецтво укр. культового живопису, змінивши класичну іконо­графію (орі­єнтува­н­ня на візант.-київ. зразки), символ. систему кольорів, залишивши від класики площин­ність та зворотню пер­спективу. По­єд­навши традиції укр. нар. малярства Лемківщини з напрямами франц. мист. школи, М. активізував живописну форму, використовуючи інтенсив. колорит як засіб емоц. виразності. Для його творчості характерні гостра деформація форм, крупні плями контраст. кольорів, декоративність, спроще­н­ня. Писав ікони для укр. храмів у діаспорі, пере­носні ікони для «домаш. вівтарів» і громад. установ, полотна на світську тематику, побут., істор., алегор. картини, містичні краєвиди в екс­пресіоніст. манері.