Мазурик Омелян Михайлович

МАЗУ́РИК Омелян Михайлович (02. 02. 1937, с. Брижава Підкарп. воєводства, Польща — 13. 11. 2002, м. Вожур, Франція) — живописець. Син М. Мазурика. Член Спілки польс. митців, франц. мист. об’єднань. Закін. Краків. АМ (1964), Париз. ВШ образотвор. мистецтва (1968; студія М. Брешона). 1964–67 — учитель живопису у серед. школах Кракова. Від 1967 — у Парижі. Голова Укр. мист. клубу в Парижі. 2001–02 — проф. Львів. АМ. Учасник худож. виставок від 1970. Персон. — у Києві (1964), Парижі (1970–73, 1975), Торонто, Філадельфії (США; обидві — 1973), Львові (1990). Під впливом лемків. ікон детально вивчав сакрал. мистецтво на Київщині, Волині та Гуцульщині, поглиблював студії поїздками до Болгарії, Греції, Македонії та Сербії. Вивчав візант. і давньоукр. іконопис князів. доби, пізнього середньовіччя і гетьманщини. Відродив традиц. сакрал. середньовічне мистецтво укр. культового живопису, змінивши класичну іконографію (орієнтування на візант.-київ. зразки), символ. систему кольорів, залишивши від класики площинність та зворотню перспективу. Поєднавши традиції укр. нар. малярства Лемківщини з напрямами франц. мист. школи, М. активізував живописну форму, використовуючи інтенсив. колорит як засіб емоц. виразності. Для його творчості характерні гостра деформація форм, крупні плями контраст. кольорів, декоративність, спрощення. Писав ікони для укр. храмів у діаспорі, переносні ікони для «домаш. вівтарів» і громад. установ, полотна на світську тематику, побут., істор., алегор. картини, містичні краєвиди в експресіоніст. манері.

Тв.: іконостаси — для укр. греко-катол. собору св. Володимира (Париж, 1971), каплиць при Європ. відділі НТШ (м. Сарсель, Франція, 1975) та при Укр. греко-катол. духов. семінарії (Оттава, 1990); ікони — «Блаженніший Йосиф Сліпий» (1970), триптих «Св. Гліб. Собор св. Київської Русі. Св. Борис» (1974), «Богородиця з Дитям» (1974; 1975), «Богородиця», «Пасха Господня» (обидві — 1975), «Свята родина» (кін. 1970-х рр.), «Розп’яття» (1980; 1-а премія Міжнар. виставки у м. Бержерак, Франція, 1980), «Пресвята Трійця», «Богородиця з Христом» (обидві — 1980), «Архангел Михаїл» (1980; 1982), «Преподобний Алімпій Печерський» (1984); живопис — «Лемківський краєвид» (1970-і рр.), «Свята родина» (кін. 1970-х рр.), «Краєвид» (1975), «Лемківський пейзаж» (1980), «Лемківська церква в Поворознику» (1987), «Св. Георгій», «Лемківська церква з похиленим хрестом», «Лемківська церква» (усі — 1990).

Літ.: Степовик Д. Історія української ікони Х–ХХ ст. К., 1996; Кейван І. Українські мистці поза Батьківщиною. Едмонтон; Монреаль, 1996: Мазурик Омелян // Укр. митці у світі: Мат. до історії укр. мистецтва ХХ ст. Л., 2013.

Г. Г. Стельмащук

Основні твори

іконостаси – для укр. греко-катол. собору св. Володимира (Париж, 1971), каплиць при Європ. відділі НТШ (м. Сарсель, Франція, 1975) та при Укр. греко-катол. духов. семінарії (Оттава, 1990); ікони – «Блаженніший Йосиф Сліпий» (1970), триптих «Св. Гліб. Собор св. Київської Русі. Св. Борис» (1974), «Богородиця з Дитям» (1974; 1975), «Богородиця», «Пасха Господня» (обидві – 1975), «Свята родина» (кін. 1970-х рр.), «Розп’яття» (1980; 1-а премія Міжнар. виставки у м. Бержерак, Франція, 1980), «Пресвята Трійця», «Богородиця з Христом» (обидві – 1980), «Архангел Михаїл» (1980; 1982), «Преподобний Алімпій Печерський» (1984); живопис – «Лемківський краєвид» (1970-і рр.), «Свята родина» (кін. 1970-х рр.), «Краєвид» (1975), «Лемківський пейзаж» (1980), «Лемківська церква в Поворознику» (1987), «Св. Георгій», «Лемківська церква з похиленим хрестом», «Лемківська церква» (усі – 1990).