Майборода Володимир Якович
МА́ЙБОРОДА Володимир Якович (23. 04(05. 05). 1852, с. Дубрівка, нині Баранів. р-ну Житомир. обл. — 04(17). 09. 1917, Петроград, нині С.-Петербург) — співак (бас). Закін. Житомир. духовне училище (1872), С.-Петербур. консерваторію (1879; кл. К. Еверарді). Удосконалював майстерність у Ф. Ламперті, А. Буцці та Дж. Ранконі в Мілані (Італія, 1882, 1883). Брав уроки сцен. майстерності у В. Соловйова. 1880–90, 1892–1906 — соліст Маріїн. опери у С.-Петербурзі, 1890–92 — Великого театру в Москві. Володів досить сильним голосом широкого діапазону красивого тембру, особливо в серед. і нижньому регістрах. Відомий як камер. співак. Виконував сольні партії в «Реквіємі» В.-А. Моцарта, 9-й Симф. Л. ван Бетговена (в Москві та С.-Петербурзі). Популяризував укр. музику. 1904 брав участь у ювілей. концерті М. Лисенка у С.-Петербурзі. Гастролював у Вільно (нині Вільнюс), Варшаві, Києві, Одесі, Харкові, Тифлісі (нині Тбілісі), Воронежі (Росія), Житомирі, Ризі.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Сусанін, Руслан («Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Голова («Ніч перед Різдвом» М. Римського-Корсакова), Грьомін, Орлик, Кардинал («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Орлеанська діва» П. Чайковського), Страж («Орестея» С. Танєєва, 1-е виконання), Дубровін («Сон на Волзі» А. Аренського), Дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Посланець («Тарас Бульба» В. Кюнера, 1-е виконання), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Сен-Брі, Дон Дієґо («Гуґеноти», «Африканка» Дж. Мейєрбера), Командор («Дон Жуан» В.-А. Моцарта).
Рекомендована література
- В. Я. Майборода (К 25-летию его сценической деятельности) // Ежегодник император. театров. Сезон 1907–08. Вып. 18;
- В. Я. Майборода: [Некролог] // РМГ. 1917. № 31–32.
Завантажити статтю
Людина 
