Майхровська Жанна Силівна

МАЙХРО́ВСЬКА Жанна Силівна (02. 01. 1946, Кіровоград, нині Кропивницький — 18. 02. 2013, там само) — майстриня золотого шиття. Орден княгині Ольги 3-го (2001) і 2-го (2011) ступ. Член НСМНМУ (2004). Закін. Київський торгово-економічний інститут (1968). Солістка засл. ансамблю танцю України «Ятрань» (Кіровоград, 1962–70). Працювала в Єревані: 1971–76 — ст. економіст, 1976–90 — нач. план. відділу об’єдн. «Дит. світ»; 1990–94 — директор фірми «Простір»; 1994–2013 — директор-засн. худож.-вироб. підприємства «Золоте шитво», фірми «Єркір» (Кіровоград). Учасниця обл., всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1999. Персон. — у Кіровограді (1999–2010). Відновила технологію давнього шиття канітеллю. Вишивала переважно ікони, митри, хоругви тощо. Використовувала золоту, срібну та кольор. канітелі, оксамит і парчу, інкрустувала гранатами, аметистами, перлами, бірюзою, нефритами, цирконієм. 2013 створ. Музей ім. М. у Кропивницькому.

Тв.: митри (1999–2008); ікони — «Богородиця Віленська» (1999), «Богородиця Володимирська» (2002), «Неопалима купина», «Богородиця Казанська» (обидві — 2004), «Св. князь Володимир» (2008), «Богородиця Гостробрамська» (2010); «Хачкар (Хрест-камінь)» (2012).

Літ.: Кобець О. Її мистецтво знає світ // Нар. слово. 1999, 15 лип.; Корінь Т. Кіровоградка — законодавиця церковної моди // Веч. газ. 2000, 8 берез.; Здір Л. Золота мрія гаптувальниці // Нова газ. 2006, 23 черв.

Я. В. Дімрі

Основні твори

митри (1999–2008); ікони – «Богородиця Віленська» (1999), «Богородиця Володимирська» (2002), «Неопалима купина», «Богородиця Казанська» (обидві – 2004), «Св. князь Володимир» (2008), «Богородиця Гостробрамська» (2010); «Хачкар (Хрест-камінь)» (2012).