КО́СЯН Василь Хомич (30. 12. 1912(12. 01. 1913), с. Головківка, нині Чигиринського р-ну Черкаської обл. — 25. 07. 2005, Київ) — літературо­знавець, журналіст. Кандидат філологичних наук (1963). Член НСЖУ (1964). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Київський університет (1937). Працював у Києві: завідувач від­ділу Державного музею Т. Шев­ченка (1948–62), директор літературно-меморіального будинку-музею Т. Шевченка (1962–66), старший науковий редактор УРЕ (1966–73). Автор дослідже­н­ня «Антирелігійна поема Т. Г. Шевченка “Марія”» (1960), «Т. Г. Шев­ченко в художній літературі», «Шев­ченко і сучасність» (обидва — 1964); книги «Червона зірка» (1977), «В боях кувалась пере­мога» (1980), «Людина працею велична» (1989), «Тарас Шевчен­ко» (1991). Разом із Д. Красиць­ким упорядкував збірник висловлювань про Т. Шевченка «Великий Кобзар у памʼяті народній» (1961). Спів­автор путівника «Шляхами Великого Кобзаря» (1964). Усі за­значені книги ви­дано у Києві. Написав низку шев­ченко­знавчих статей, зокрема «Бог­­дан Хмельницький та місця його діяльності в малюнках Т. Г. Шевченка» // «Дні­про», 1954, № 3; «Шев­ченко в Почаеве» // «Советская Украина», 1958, № 4; «Сатира Т. Г. Шевченка остан­ніх років» // «Жовтень», 1961, № 4; «Поема Т. Г. Шевченка “Юродивий”» // «Пита­н­ня шевченко­знав­ства», 1962, випуск 3; «Шевченко про Котляревського» // «Зоря Полтавщини», 1963, 12 листопада. Роз­робив проект екс­позицій музеїв Т. Шевченка в Торонто (від­крито 1951) та м. Форт-Шевченко (Казах­стан, 1954).