МАКА́Р Роман Михайлович (02. 05. 1930, с. Береги, нині Самбір. р-ну Львів. обл. — 20. 01. 2016, Київ) — гірничий інженер. Державні нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закін. Львів. політех. ін­ститут (1954). Від­тоді працював у Борислав. нафто­пром. упр. (нині Львів. обл.); 1955–66 — в обʼ­єдн. «Укрзахіднафтогаз» (Івано-Франківськ); 1966–76 — за­ступник ген. дир. обʼ­єдн. «Укргаз­пром»; 1976–99 — ген. дир. ін­ституту «Укргаз­проект» (до 1992 — Всесоюз. ін­ститут з проектува­н­ня обʼєктів газової промисловості «Союз­проект»); 1999–2007 — нач. упр. соц. політики компанії «Укргазвидобува­н­ня» (усі — Київ). Під його керівництвом «Союз­проект» став одним із провід. ін­ститутів галузі: мав філії у Сімферополі, Єревані, Нижньому Новгороді, Омську та Томську; за­проектував 17 під­зем. сховищ у від­кладах солей, зокрема й унікал. сховище гелію в Оренбурзі (усі — РФ), сотні магістрал. газо­проводів у різних р-нах СРСР, а також Лівії, Ірані, Вʼєтнамі, Угорщині, Юго­славії. М. брав участь у роз­роблен­ні об­ґрунтува­н­ня проходже­н­ня осн. транзит. газо­проводів з РФ та Центр. Азії через Україну, що пере­творило її в найбільшу в світі транзитну дер­жаву. Автор низки праць з транс­­портува­н­ня газу та будівництва магістрал. газо­проводів.