МАКА́РЕНКО Володимир Микола­йович (26. 07. 1943, с. Новопушкарівка Криничанського ра­йону Дні­пропетровської області) — живописець. Член Наукового товариства імені Шевченка у Європі. Іноземний член Національної академії мистецтв України (2009). Перший приз Між­народного конкурсу сучасного живопису (Париж, 1999). Закінчив Дні­пропетровське художнє училище (нині Дні­про, 1963; викладач Я. Калашник). За дипломну роботу «У блакитному краї», виконану в манері «геометричного реалізму», звинувачений у формалізмі; картину знищено, а М. по­збавлено можливості на­вчатися в Україні. Закінчив монументальний факультет Вищої художньо-промислової школи у Ленін­граді (нині Санкт-Петербург), приватно на­вчався у студіях Н. Альт­мана, П. Кондратьєва. Від 1973 — у Тал­лін­ні, від 1981 — у Парижі. Учасник мистецьких ви­ставок від 1970-х років. Персональна — у Парижі (1976, 1982), Стокгольмі (1982), Торонто (1982–83, 1991), Чикаґо (1982–83), Львові (2013). Свою творчість ви­значив як метафізичний синтетизм. Автор полотен на історичні і релігійні сюжети, на теми українських пісень та легенд у стилях українського модерну, символічного романтизму та нонконформізму, ін­спірованих історичними чи легендарними сюжетами, іноді з елементами абстракціонізму, сюр­реалізму. Головна формотворча складовою полотен М. є світло. Для картин характерні складна композиція з без­ліч­чю деталей, проте з конкретизацією колористичного або світлотіньового акценту на площині. Про­ілюстрував збірку поезій «Спокуси святого Антонія» (1985), «Віґілії» (1987; обидві — Нью-Йорк) Е. Андієвської.