Макаренко Микола Костянтинович
МАКА́РЕНКО Микола Костянтинович (19. 12. 1912, м. Олександрівськ, нині Запоріжжя — 08.10.1982, Київ) — актор, сценарист, режисер театру і кіно. Член СКінУ (1960), НСКУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1935). Працював у Київ. драм. театрі ім. І. Франка (1936–37), Київ. ТЮГу ім. М. Горького (1939–41). У 1942–43 — керівник Запоріз. укр. драм. театру, де поставлено бл. 20 вистав, серед яких — «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Майська ніч» М. Старицького, «Вій», «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем; 1944–45 і 1946–49 — гол. реж. Ворошиловгр. драм. театру (нині Луганськ); 1951–53 — реж. Вінн. драм. театру; 1954–56 — Київ. філармонії. Від 1956 — реж. Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Реж. к/ф «Далеке й близьке» (за влас. сценарієм, 1957) та «Хліб і сіль» (1970; обидва — співавт.). На основі сюжету роману «Велика рідня» М. Стельмаха поставив фільм-трилогію: «Кров людська — не водиця» (1960), «Дмитро Горицвіт» (1962), «Люди не все знають» (1963). Режисер. стилю М. притаманні лірико-філос. розроблення життєвого матеріалу, деякий надмір театр. екзальтації.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- у кіно — Ткаченко («Джульбарс», 1935, реж. В. Шнейдеров, «Міжробпомфільм»), Дмитро Демченко («Моряки», 1939, реж. В. Браун, Одес. кіностудія худож. фільмів), єсаул Разіна («Степан Разін», 1939, реж. О. Преображенська, І. Правов, «Мосфільм»), Левко («Майська ніч», 1940, реж. М. Садкович, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Орешкін («Небеса», 1940, реж. Ю. Тарич, Одес. кіностудія худож. фільмів), епізод («В єдиному строю», 1959, реж. Ю. Дзиган, С. Ган, Чаньчун. кіностудія, «Мосфільм»).
Рекомендована література
- Сценаристы советского кино. Москва, 1972;
- Безручко О. Микола Макаренко та німецький окупаційний режим // Україна–Німеччина: кінематограф. зв’язки. В., 2009.
Завантажити статтю
Людина 
