МАКА́РОВ Валентин Григорович (28. 11. 1934, Дні­пропетровськ, нині Дні­­про — 11. 02. 1998, Київ) — актор. Заслужений артист УРСР (1977). Член НСКінУ (1978). Закін. студію актор. майстерності при Центр. кіностудії дит. та юнац. фільмів ім. М. Горь­кого (Москва, 1954). Працював актором драм. театру м. Шадринськ (РФ, 1954–55), Дні­проп. рос. театру драми ім. М. Горького (1955–56), Львів. ТЮГу ім. М. Горького (1956), Київ. рос. драм. театру ім. Лесі Українки (1956–58), на Київ. студії телебаче­н­ня (1958–63). У 1963–75 — диктор студії «Укркінохроніка» (Київ). Спів­працював також з Київ. кіностудією худож. фільмів ім. О. Довженка та студією «Київнаукфільм». Диктор наук.-популяр. і хронікал.-докум. стрічок: «Нашому тренеру» (1960), «Юрій Шумський», «Керманичі» (обидві — 1965), «Гаряче диха­н­ня» (1966), «Україна. Кроки пʼятирічки. Час, вперед! Рік 1967» (1967), «В нелітну погоду» (1968), «Сектор мовча­н­ня» (1970), «Вершники Європи», «Роменська мадон­на» (обидві — 1973), «Економіка — головна політика» (1975), «Вогні Придні­­провʼя», «Стратегія якості» (обидві — 1976), «Ефект творчості», «Розум, честь і совість епохи» (обидві — 1977). Виконавець ролей у фільмах: Начальник штабу («В бій ідуть тільки “старики”», 1973), Офіцер («Хвилі Чорного моря», 1975), Мельниченко («По­­їзд над­звичайного при­значе­н­ня», 1979), Писар («Вечори на хуторі по­близу Диканьки», 1983), Болотяний дух («Червоні черевички», 1986), пан Сулятицький («Доки є час», 1987), Жолтанський («Гори димлять», 1989), Дідок засуджений («Тигролови. Сад Гетсиманський», 1994), Гуров («Фуфель»), Реза («Чорна долина»; обидва — 1990), Джексон («Убивство в Саншайн-Менор», 1992). М. вдавалося знаходити органічну єд­ність у виражен­ні слова та екрана; володів своєрід. лірико-драм. голосом.