Макаров Валентин Григорович
Визначення і загальна характеристика
МАКА́РОВ Валентин Григорович (28. 11. 1934, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 11. 02. 1998, Київ) — актор. Заслужений артист УРСР (1977). Член НСКінУ (1978). Закін. студію актор. майстерності при Центр. кіностудії дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького (Москва, 1954). Працював актором драм. театру м. Шадринськ (РФ, 1954–55), Дніпроп. рос. театру драми ім. М. Горького (1955–56), Львів. ТЮГу ім. М. Горького (1956), Київ. рос. драм. театру ім. Лесі Українки (1956–58), на Київ. студії телебачення (1958–63). У 1963–75 — диктор студії «Укркінохроніка» (Київ). Співпрацював також з Київ. кіностудією худож. фільмів ім. О. Довженка та студією «Київнаукфільм». Диктор наук.-популяр. і хронікал.-докум. стрічок: «Нашому тренеру» (1960), «Юрій Шумський», «Керманичі» (обидві — 1965), «Гаряче дихання» (1966), «Україна. Кроки п’ятирічки. Час, вперед! Рік 1967» (1967), «В нелітну погоду» (1968), «Сектор мовчання» (1970), «Вершники Європи», «Роменська мадонна» (обидві — 1973), «Економіка — головна політика» (1975), «Вогні Придніпров’я», «Стратегія якості» (обидві — 1976), «Ефект творчості», «Розум, честь і совість епохи» (обидві — 1977). Виконавець ролей у фільмах: Начальник штабу («В бій ідуть тільки “старики”», 1973), Офіцер («Хвилі Чорного моря», 1975), Мельниченко («Поїзд надзвичайного призначення», 1979), Писар («Вечори на хуторі поблизу Диканьки», 1983), Болотяний дух («Червоні черевички», 1986), пан Сулятицький («Доки є час», 1987), Жолтанський («Гори димлять», 1989), Дідок засуджений («Тигролови. Сад Гетсиманський», 1994), Гуров («Фуфель»), Реза («Чорна долина»; обидва — 1990), Джексон («Убивство в Саншайн-Менор», 1992). М. вдавалося знаходити органічну єдність у вираженні слова та екрана; володів своєрід. лірико-драм. голосом.
Завантажити статтю
Людина 
